Справа рук Патрушева: як ФСБ підставила Путіна і чому не довела заколот Пригожина до кінця
Саме тому за бунтом, що провалився, журналіст Орест Сохар без вагань бачить режисуру секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева Транзит влади таки відбувається… Або декілька фактів, які ще вчора ми не здогадувалися про "спецоперацію" Прігожина Ключовою помилкою світу було думати, що ватажок найманців — це самостійний гравець, який самотужки вирішив побороти гідру корупції та сатанізму: ми пропустили у цій "гойді" довжелезні вуха секретаря совбєза Ніколая Патрушева.
За прогулянкою "Вагнерів" просторами "матушкі" стояв Патрушев та підконтрольна йому ФСБ. Їх задачею було, щонайменше, взяти під контроль армію. Прігожин складав враження "дорослого босяка".
Та ми забули, що міжнародний тероризм та найманство — це експортний товар спецслужб… особливо, якщо [африканські] жертви багаті на діаманти, золото та інші дари підземного світу.
"Вагнер" місяцями готувався до "контрнаступу" на Москву, акумулював боєприпаси, паливо, "пиляв" стратегію проникнення у столицю.
Контррозвідка ФСБ місяцями "не помічала" цих приготувань, утримуючи самого Прігожина в золотому коконі безпеки, оберігаючи навіть від кривого погляду, не кажучи вже про якийсь замах. Проксі-воїн ФСБ Прігожин невтомно обгиджував керівництво МО, не згадуючи ФСБ.
Ну й крайній аргумент: "проксі-воїн світла" в 100 км від Москви, в один момент здувся по дзвінку, слухняно упакувавшись в автівку та відправившись у заслання: найближчим часом йому доведеться боротися за зміцнення демократії в черговій африканській країні чи щось подібне тому.
Чи міг би справжній лідер 25-тисячного контингенту отак от зійти на пси, боячись пролити кров?. . Лідер — ні, а от "солдат ФСБ" — так. Упродовж попередньої доби найманці наступали не на Москву, а на перелякану свідомість фюрера. Схоже, частковий трансфер влади відбувся.
Коли всі посіпаки фюрера накивали крилами бізнес-джетів, на господарстві у Москві залишився один Патрушев, який влаштував красивий трюк над президентом: він публічно наплював на путінські стогони про недопустимість перемовин з терористами: внутрішня стабільність" виявилася важливішою за "забобони" бункерного.
Тим часом все, що змогла путінська армія, це криво-косо знищувати нафтосховища, мости, підривати цивільних.
"Шах Прігожиним" ФСБ влаштувало, скоріше за все, через невдоволення стратегією війни Шойгу-Герасімова (реально — Путіна): їх так затягнуло у тунель пост-совкового ядерного мислення, вони ігнорують неефективність цього інструменту.
Йдеться про теорію масштабної шкоди, під яку потрапляють і техногенні катастрофи, як підрив Каховської ГЕС. Тоді як ФСБ-шна частина путінської верхівки прагне скорішого завершення війни та повернення до типового мирного корупційного існування.
Патрушев не влаштував Путіну "мат Прігожиним", бо довелося б попотіти над захопленням влади у країні. Свого часу заколот Керенського обійшовся Російській імперії втратою трону і приходом до влади більшовиків.
ФСБ вчить історію: в разі захоплення Москви сценарій розвалу мордору був цілком реальним. Тому бункерний досі — вожак оркостану, а за подальшим транзитом влади слід спостерігати за призначеннями.
Не виключено, що міністром оборони стане, наприклад, Олексій Дюмін, колишній охоронець фюрера, губернатор однієї з областей, людина Патрушева, свого часу фігурував серед спадкоємців фюрера.
Для балансу начальником ГШ стане який-небудь традиційний вояка, наприклад, алкаш Суровікін — дружаня Прігожина. Патрушев давно славився вставленими ножами у спину фюреру.
Це він розвів цілий інкубатор відомих "політологів" та телеграм-каналів, які щиро та натхненно знущалися з господаря Кремля. Кажуть, що саме Патрушев є творцем про "смертельно хворого Путіна".
Виглядає на те, цей креативний секретар Радбезу тепер і дотягнувся до влади у Московії. Стежимо за призначеннями. Якщо написане тут підтвердиться, то і наступника бункерному висаджуватиме у своєму інкубаторі ФСБ. Шойгу та Герасимов — то окрема історія.