Бій за Покровськ: як росіяни намагаються перерізати ключову артерію фронту
Окупанти просуваються одразу з кількох напрямків, прагнучи перерізати трасу E50 — головну артерію постачання міста. Фокус з'ясував, як змінюється ситуація навколо Покровська та чому бій за цей логістичний вузол може стати вирішальним для всієї Донеччини.
З кінця вересня 2025 року російські окупанти розширили зону окупації у селищах Удачне та Котліно, загрожуючи перерізати трасу E50, по якій йде основна лінія постачання гарнізону захисників Покровська. Ця інформація зазначається на мапах аналітичного проєкту DeepState.
Фокус розповідає, що наразі відбувається на цій ділянці фронту.
За словами військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка, російські окупаційні війська не мають наміру відмовлятися від планів щодо повної окупації Покровська — ключового логістичного вузла, який відкриває шлях до подальшого просування вглиб України.
Звісно, стабілізаційні дії Збройних Сил України в районі Добропілля значно погіршили загальні умови для росіян. Ці операції ускладнили логістику ворога, порушили постачання та змусили перерозподілити сили.
Тепер їм набагато важче проводити загальні наступальні дії саме в районі Покровська, особливо в північно-східній частині, де зосереджені їхні основні зусилля. Коваленко стверджує, що росіяни намагаються діяти одночасно з кількох напрямків.
Зокрема їхній наступ ведеться на Мирноград через Миролюбівку та Московське, де вони намагаються вийти вздовж річки Сінна і зайти заново в Новоекономічне через Малинівку.
Саме в цій локації, північно-східній, зараз спостерігається найбільша концентрація підрозділів російських окупаційних військ. Тут розгорнуті значні сили, що свідчить про пріоритетність цього сектору для командування РФ.
"Переважно в цій зоні діють підрозділи 51-ї загальновійськової армії та 8-ї загальновійськової армії. Однак вони отримали суттєве підсилення з Курського напрямку: 40-а окрема бригада морської піхоти, 155-а бригада та інші підрозділи десантних військ.
Отже, насиченість фронту саме в цій ділянці, зараз на всьому Покровському напрямку, можна сказати, що максимальна. Це створює щільну лінію фронту, де кожна атака вимагає значних ресурсів", — каже Фокусу Коваленко.
Паралельно, за словами експерта, росіяни намагаються продовжувати наступальні дії на Родинське та на Красний Лиман. Вони не залишають спроб розширити зону контролю в напрямку на Дружківку, намагаючись створити плацдарми для подальшого прориву.
Але завдяки українським стабілізаційним діям росіянам майже не вдається розширювати свої зони контролю. Вони несуть великі втрати в живій силі та техніці. Це результат ефективної оборони ЗСУ, артилерійських ударів, дронів та контрбатарейної боротьби.
Військовий кореспондент Богдан Мірошников зазначає, що під Покровськом бої набувають критичного характеру. Згідно з його даними, ворог повторно окупував села Котлине та Удачне — це вже не вперше за час інтенсивних боїв у регіоні.
Ці населені пункти змінювали руки кілька разів через запеклі контратаки ЗСУ, але тепер росіяни намагаються закріпитися та рухаються в бік шахтоуправління "Покровське".
Ця шахта — ключовий об'єкт, відомий видобутком коксуючого вугілля, яке має стратегічне значення для промисловості та логістики. Росіяни активну застосовують тактику "м'ясних штурмів", де росіяни кидають піхоту вперед, не шкодуючи втрат, аби виснажити ЗСУ.
Артилерія, дрони та стрілецька зброя українських воїнів завдають значних втрат, але тиск російської армії не слабшає. "На територію шахти вони забігають малими групами, закріплюватися не встигають, бо трошки подихають. Але дзвіночки тривожні", – попереджає Мірошников.
На півдні самого Покровська ситуація ще складніша. Окупанти постійно проникають малими групами в південні квартали міста, займаючи багатоповерхові будинки як тимчасові опорні пункти. Це дозволяє їм вести вогонь по позиціях ЗСУ та ускладнювати оборону.
Українські бійці проводять контратаки, очищаючи квартали, але ворог повертається, використовуючи руїни для прикриття. Міські бої перетворюються на позиційні, з високими втратами з обох боків.
Єдиним стабільним елементом, за словами Мірошникова, залишається фланг біля Родинського — сусіднього населеного пункту, який слугує ключовим для логістики. "Єдине що тримається — фланг біля Родинського. Великою ціною, але тримається", — підкреслює кореспондент.
Також він говорить про величезні стратегічні ризики для Сил оборони України. Якщо ворог захопить шахту на півночі від Удачного, це дозволить вийти на Гришине та перерізати павлоградську трасу — основну артерію постачання для Покровська.
Оточення відрізало б шляхи евакуації, постачання боєприпасів та ротації, перетворивши місто на пастку. Це могло б повторити сценарій Бахмута чи Авдіївки, де логістичний крах призвів до відступу.
Останнім часом, за словами Коваленка, росіяни почали використовувати більше техніки на полі бою. Це пов'язано з погіршенням погодних умов — початком очікуваного сезону дощів.
Проводити штурмові дії виключно піхотою або легкими транспортними засобами по болоту, розмитим дорогам стає надзвичайно важко. Ґрунт розмокає, техніка загрузає, а піхота втрачає мобільність.
"Тому ворог знову вдається до гусеничної техніки: танків, бойових машин піхоти, бойових машин десанту, багатоцільовим тягачам легкоброньованих мотолиг та іншого важкого озброєння.
Оскільки сезон дощів ще тільки нарощуватиме свій потенціал, росіяни будуть ще частіше залучати таку техніку для штурмів", — зазначає оглядач. Це, з одного боку, змушує ворога витрачати накопичені резерви, а з іншого — грає на руку українській стороні.
Накопичення техніки могло б призвести до формування великого танкового кулака чи механізованої колони для прориву, який би важко було знищити. Тому поточна ситуація сприяє продовженню елементів виснаження росіян у техніці, що є стратегічною метою ЗСУ.
Нагадуємо, 18 вересня президент України Володимир Зеленський оголосив про успіхи ЗСУ під Добропіллям. Глава держави голосив, що вдалось звільнити сім населених пунктів.