Цього потребує кожен снаряд: чому Європа повільно нарощує виробництво зброї, – The Economist

Артилерійський снаряд або ракета потребує вибухівки, зазвичай це тротил, октоген чи гексоген. Його виробництво має вузькі місця у ланцюжку постачань, що ускладнює процеси. Україна знаходиться під тиском на полі бою, який постійно зростає.

Європа намагається відчайдушно наростити виробництво ракет і снарядів, але має значні складнощі. У The Economist пояснили, чому процес не йде швидко. ЄС не зміг виконати обіцянку й поставити Україні 1 млн боєприпасів до березня 2024 року.

Проте 15 березня було виділено 500 млн євро для нарощування виробництва. ЄС має вийти до 2 млн боєприпасів на рік до кінця 2025 року. Попри бюджет сфера має вузьке місце: дефіцит вибухівку. Кожен артилерійський снаряд має 10,8 кг вибухівки по типу тротилу, октогену або гексогену.

Ракета по типу Storm Shadow потребує ще більшого обʼєму вибухівки — 450 кг. І проблема в тому, що виробники вибухівки не впевнені, що виробництво можна збільшити. Закінчення холодної війни змусило багато виробників скоротити чи навіть закрити виробництво вибухової речовини.

Велика Британія, наприклад, закрила останнє таке підприємство у 2008 році. Останній великий виробник тротилу залишився у Польщі.

Десятиліттями виробництво було відкаліброване на ефективність у мирний час, а не на виробництво в промислових масштабах, зазначає Йоганн Хехерль, професор Університету Бундесверу в Мюнхені.

У результаті в ланцюжку постачання має дуже слабку можливість задовольнити попит. Також є кілька компаній, які виробляють високоенергетичні матеріали за стандартами НАТО: Перший працює на повну потужність, а другий — має замовлення аж до 2030 року.

Один інсайдер галузі зазначає, що будівництво заводу з нуля може тривати від трьох до семи років. Приклад: Rheinmetall будує комплекс в Угорщині; але виробництво розпочнеться лише у 2027 році.

Велика кількість правил безпеки та охорони навколишнього середовища також може перешкодити розширенню потужностей, каже Крістіан Мьоллінг з Німецької ради з міжнародних відносин. Проблеми зі сторони виробника — це дефіцит персоналу, а наявний вже йде на пенсію.

Також складнощі є з азотною кислотою і нітроцелюлози — важливих елементів вибухівки та палива. Наразі виробництво азотної кислоти йде в основному на добрива.

Але оскільки виробники добрив страждають від вищих витрат на енергію, виробникам вибухових речовин доводиться боротися з обмеженим постачанням.

Існують також вразливі місця в ланцюзі постачання: бавовняний лінт, тип волокна, який є ще одним ключовим інгредієнтом нітроцелюлози, в основному імпортується з Китаю.