Різали та катували струмом. Що розповіли люди, які пережили катування росіян на Харківщині - інтерв'ю з омбудсменом
— У зв’язку з усім, що відкривається зараз на звільнених територіях Харківської області, особисто ви здригнулися від розмірів і жорстокості побаченого, від того, що зробили окупанти на цих територіях? Відео дня — Так, так і є.
Насправді я розумів, що я побачу, бо це я бачу абсолютно на всіх звільнених територіях.
Коли ми повертаємося, то по-перше, спостерігаємо руйнування, по-друге, обов’язково знаходимо місця так званих військових комендатур, при яких росіяни обов’язково створюють катівні, де, на жаль, завжди перебуває як цивільне населення, так і військовослужбовці.
Причому без розбору, вони забирають по цивільних абсолютно всіх, там є навіть підлітки, достатньо молоді люди, обов’язково жінки. І до всіх масово застосовуються тортури, масово.
І, на жаль, потім ми бачимо, що частина з тих людей, які перебували у них у застінках, їх просто вбивають і потім ми знаходимо кладовища закатованих, убитих людей.
— З того, що відкрилося, можна уявити розміри цих злочинів, які скоїли окупанти на Харківщині? — Я особисто дивився Балаклію та Ізюм. Тільки на ці два міста я вам скажу, що це тільки цивільних людей буде вбитих близько тисячі. Це те, що на даний час установлено.
Якщо ми говоритимемо про всю звільнену територію Харківщини, думаю, що ця цифра буде більша.
— Скажіть, зараз працюють криміналісти для того, аби встановити все, що можна на сьогодні, загиблих людей, провести всі необхідні експертизи для подальших судових процесів? — Так, безумовно, для нас як для держави Україна дуже важливо юридично встановити все, що відбулося.
І тут я вам хочу сказати, що я побачив як максимально швидко і як одна команда діє і Національна поліція, і СБУ, і Офіс генерального прокурора з прокуратурою.
Всі наші правоохоронці прислали достатньо велику кількість людей, які з перших хвилин, щойно розмінували територію або приміщення, приступають до своєї роботи.
Приміром, у Балаклії цю катівню (а там їх виявилося дві), одна була у приміщенні типографії, а прямо навпроти було приміщення райвідділу поліції, там так само у підвалах була друга катівня.
То ми туди заходили одразу після мінерів, які передивилися, аби там нічого не було. Ми зайшли разом зі представниками Національної поліції, СБУ, бо райвідділ Національної поліції. А до типографії ми заходили першими.
Напередодні були оперативні слідчі Служби безпеки України, наступного дня там був я, разом із ними ми спускалися, навіть до того як перевірили, чи заміновано, чи не заміновано.
І те, що я побачив, дійсно, я вважаю, що я в цьому житті бачив достатньо багато, але я вам скажу, навіть я здригнувся від цієї атмосфери, від умов, у яких перебували наші люди, як над ними знущалися.
Мені вдалося поспілкуватися з нашими громадянами, один із них перебував у катівні в райвідділку більше 90 днів. Молодий хлопець Олександр, йому трошки більше 20 років.
Наскільки я зрозумів, тільки через те, що сусіди донесли про його проукраїнську позицію, його затримали, били, використовували струм, різали ножем, палили тіло, нагрівали метал і по тілу водили.
Вимагали, аби від підписався під тим, що він шпигун та коректувальник вогню ЗСУ. Він дуже багато розповідав, можна тільки сказати, що він дуже мужня людина, за всі 90 днів усе, що він там пережив, але витримав.
Розповідав, як вони поспіхом бігли з Балаклії, як вони самостійно вибиралися з цих камер, розбивали вікна, вилазили, визволяли таких же бранців як і вони.
Через три дні він поруч, допомагає і говорить: моя задача тепер, щоби публічно, я готовий про це розповідати, аби весь світ дійсно знав, що роблять росіяни.
А це були виключно росіяни, він говорить, максимальну жорстокість проявляють саме громадяни Російської Федерації, співробітники Росгвардії, ФСБ, що вони роблять із людьми, зокрема з жінками.
Він цього не бачив, але чув по криках, говорить, що цілодобово чули крики або чоловіків, або жінок, яких просто катують, калічать, вибивають якісь показання і молотками, і психологічно.
Говорить, що неодноразово чули постріли, ми не знаємо на даний час, встановлюється, чи це постріли вже коли вбивали людей, знайшли у приміщенні постріли, чи коли над людьми поверх голови стріляли з пістолетів.
— Сусіди донесли на людину, що у неї проукраїнська позиція, а вже відкрито кримінальне провадження проти цих сусідів? — Так, відкрите, але це ті, хто відкрито пішов на співпрацю з окупантами. Наскільки Олександр розповідав, що вони всі виїхали.
— Що ви думаєте стосовно пошуку злочинців, виконавців, наскільки це реалістично, по-перше, ідентифікувати і, по-друге, відкрити кримінальні провадження щодо тих, хто вбивав, чинив тортури, знущався з українських громадян? — З приводу ідентифікації, я думаю, тут не буде надто складної задачі, бо є свідчення багатьох людей, вони бачили і їх обличчя, і по уривкам фраз могли встановити теоретично, хто вони, їх прізвища.
У нас навіть в Балаклії, в катівні, що була в типографії, вони настільки швидко тікали, що забули паспорт громадянина Російської Федерації. Ми його знайшли, були слідчі, відкрили, все є, там ця людина встановлена.
Автоматично розкручуючи, з якого він підрозділу, ми зможемо стовідсотково зрозуміти і встановити, хто там перебував: яка військова частина, співробітники. Повірте, вони залишають настільки багато доказів своєї участі, що кожного буде встановлено.
Зрозуміло, що це все час, для цього треба працювати, але тим не менше ми впевнені, що кожен із них буде встановлений і кожен буде як своя невелика частина, але великого міжнародного трибуналу, який буде все це розбирати та засуджувати.
Як конкретних осіб виконавців, так і вище керівництво цієї держави, яке безпосередньо віддавало накази. Те, що ми бачимо, це 100% заздалегідь запланована схема, механізм, як вони повинні діяти на окупованій території України.
Вони приїжджають, відкривають військову комендатуру, їх райвідділок «міліції», починають шукати громадян України, колишніх правоохоронців, українських волонтерів, тих, хто проукраїнськи відверто налаштований.
Це все є частиною залякування місцевого населення, у них це спостерігається абсолютно в кожному населеному пункті, ми це розуміємо. На даний час я особисто роблю все, щоби не тільки світ це побачив, у нас дуже багато прикладів, як вони діють.
Це почалося з Бучі, Ірпеня, Ворзеля, продовжується в Балаклії, Ізюмі, і буде продовжуватись.
У кожному населеному пункті буде приблизно одна і та ж ситуація, але для нас крім того, це встановлення юридичного факту, дуже важливо максимально, аби швидше весь світ зрозумів, що це держава діє так, це держава-терорист, Російська Федерація.
Для нас це не просто процес, це процес, який повинен юридично закінчитися тим, що Російську Федерацію повинні визнати державою-терористом, автоматично вона порушує, як приклад, всі принципи Організації об'єднаних націй, виключення Російської Федерації з ООН.
Я думаю, що це та ціль, яку ми зараз повинні ставити перед собою і залучати всі свої можливості, наших міжнародних партнерів, аби вони до цього якомога швидше прийшли. Не може собі дозволити Організація об'єднаних націй тримати у своїх лавах державу-терориста.
По поверненню я написав офіційного листа до ООН, до ОБСЄ, до Міжнародного комітету Червоного хреста, аби вони терміново знайшли можливість і поїхали до Балаклії та Ізюма.
Аби вони юридично підтвердили факт того, що там відбувалося: катування цивільного населення, незаконне вбивство та катування українських військовослужбовців, і що перед цим до всіх них застосовуються нелюдські тортури.
І по наших військовослужбовцях, на жаль, була знайдена могила, де в одній могилі було 17 військовослужбовців ЗСУ. Мені показали першого хлопця, нашого героя, якого дістали, відкрили: у нього були зв’язані руки за спиною мотузкою.
І по відмітках, на які звернули мою увагу, вже медики, які там були присутні, говорять: ми можемо говорити, що до цього хлопця застосовувалися тортури.
— Чи вдається ідентифікувати тіла українських громадян, військовослужбовців, цивільних, яких замордували російські окупанти? — Так, це процедура не швидка, але встановлюється. Потім застосовується процедура ДНК через родичів і я впевнений, що всі будуть встановлені.
— Ви говорите про наших партнерів, ви як омбудсмен уже спілкуєтеся зі своїми колегами з країн Європи, інших регіонів планети? Якою є реакція? — Реакція, як і в більшості адекватних демократичних країн світу, така ж реакція і в омбудсменів цих країн.
Вони підтримують, розуміють, що відбувається. Я за 2,5 місяці, які працюю, провів онлайн-зустрічі з керівництвом усіх міжнародних організацій, в які входять світові омбудсмени.
Це декілька організацій: ГАНРІ (Генеральний альянс омбудсменів), це Європейська організація омбудсменів, на даний час їх 46. Це Міжнародна організація національних інституцій захисту прав людини, це 200 омбудсменів з усього світу.
З усіма керівниками я поспілкувався, [вони] розуміють, що відбувається, вони нас підтримують, виступають із ініціативами щодо додаткового захисту нашої інституції, наших громадян, які перебувають за кордоном.
Я завжди пропоную, щоби ми одразу створювали механізм обміну інформацією, аби вони від мене максимально швидко отримували інформацію, що відбувається в нашій країні. Всі погоджуються.
Нещодавно в Варшаві було зібрання 46-ти європейських омбудсменів, це була моя перша поїздка за кордон. Можу вам сказати, що з усіх присутніх практично всі, по-перше, і розуміють, що відбувається, і публічно говорили та надавали свою підтримку нашій державі.
Так, у нас є декілька країн, із якими треба окремо працювати, скажімо так. Я не скажу, що вони нас не підтримують, але публічно вони зараз не готові це робити.
Я говорю в першу чергу про позицію омбудсмена Угорщини, окремо з ним я намагаюся провести двосторонню онлайн-зустріч, можливо, ми знайдемо контакт. Зрозуміло, найбільше нас підтримують країни, які межують із Російською Федерацією, традиційно це країни Балтії, Польща.
Дуже гарне спілкування у мене вийшло з омбудсменом Молдови та омбудсменом Грузії. Тому ті країни, які розуміють, що таке РФ, і Молдова [зазнала окупації] своєї території, і Грузія, і Україна зараз у такій ситуації.
Я їм дав такий посил, що звільнення території Грузії та Молдови розпочнеться з того як Україна звільнить і поверне свої території. І вони це підтримують, говорять так, ми це розуміємо, саме тому готові підтримувати Україну.
З погляду підтримки у нас немає проблем у середовищі омбудсменів, те, що я побачив. У нас, на жаль, є проблеми серед керівництва десь, серед окремих політиків різних країн, зокрема європейських, і цим треба займатися.
Треба працювати, показувати такі дії Російської Федерації, те, що вони роблять, і юридично. Вбиває дітей, незаконно депортує наше населення, вбиває жінок, літніх людей. Це все є ознаками геноциду української нації.
Тому для нас дуже важливо, це паралельні процеси: визнання того, що у нас відбувається, геноцидом, і визнання Російської Федерації країною-терористом. Ми повинні розуміти, що це непростий шлях, але нам юридично треба ним займатися.
— Ви чуєте пропозиції від наших іноземних партнерів про допомогу в проведенні усіх необхідних експертиз? — Так, є, юридично в нашій країні за це відповідає Офіс генерального прокурора.
Наскільки мені відомо, навіть там я зустрів, в Ізюмі, велику групу саме з Офісу генпрокурора з залученням прокурорів з усіх областей. Всі розуміють, що потрібно максимально швидко зафіксувати, привести туди процесуальників, які повинні юридично все це розробити.
І наскільки мені відомо, подібну допомогу нам запропонувала низка європейських країн і ми нею скористалися. У нас під час фіксування злочинів в Бучі, Ірпені, були присутні колеги з Британії, Франції.
Так само я знаю, що зараз пропрацьовується варіант, аби також терміново приїхали слідчі, криміналісти з низки європейських країн. Так, ця допомога пропонується і ми нею користуємося.
— Журналісти також документують злочини, фіксують руйнування, місця захоронення людей, свідчення очевидців, які вижили. Оцініть значення цих матеріалів для майбутніх судових процесів, зокрема міжнародних.
— Це дуже важливо для нас і я користуючись нагодою хотів би подякувати всім журналістам, їх було дуже багато і в Ізюмі, і в Балаклії. Так, нам треба, аби приїжджали журналісти, треба, аби вони фіксували та розповідали всьому світу, що насправді відбувалося за окупації.
Тому дуже важливо, ми це цінуємо. Навіть коли почали працювати слідчі в місці цього захоронення, всі просили журналістів, не вони просили «дайте нам туди зайти», а їх просили, будь ласка, почекайте, ми вам надамо доступ.
Єдине, що зараз відбувається розмінування, потім зайшли слідчі, відпрацювали, і після цього, це в один день, ми максимально швидко надамо вам доступ, щоби ви зайшли і все подивилися, зафіксували. Так само по Ізюму, було дуже багато журналістів, цілі команди.
Ми розуміємо, що там небезпечно, за кожним журналістом закріплений співробітник або Міністерства оборони, або якогось правоохоронного органу. Вони не просто приїжджають, ми хвилюємося за їх безпеку, всіх їх супроводжують.
Але чим ми відрізняємося від Російської Федерації? У нас немає такого: ви йдіть тільки на цю дорогу і фіксуйте тільки цей будинок. Все, що хоче і куди хоче йти журналіст, ми надаємо таку можливість.
Я звернувся до журналістів: якщо ви бачите, що у вас є якісь проблеми, вам не надають акредитацію, кудись не пускають, зрозуміло, щойно розмінували, вам повинен бути наданий доступ.
Поки я перебував там два дні, журналісти зверталися до мене тільки зі словами вдячності або з проханнями, аби я особисто прокоментував ці події. Тому зараз ми всі працюємо разом. Для журналістів створюємо максимальні умови для того, щоб усе фіксувалося.
— Як буде налагоджено процес передачі матеріалів про воєнні злочини Російської Федерації до міжнародних судів, зокрема до Міжнародного суду у Гаазі? — Сама процедура — не готовий сказати, це парафія Офісу генерального прокурора.
Наскільки мені відомо, достатньо часто прямо на телефонному зв’язку слідчий Міжнародного кримінального суду Хан, який і приїздив до України двічі.
Всі матеріали йому показуються, він формує, передивляється їх, дивиться як це фіксується слідчими нашої країни, що далі відбувається.