Вирішальне літо 2024-го. Чому для ЗС РФ розширення наступу може стати фатальним
Друга частина щодо "большого российского наступления на Харьков". В самому місті тривають активні "піхотні" бої. Противник намагається утримати свої позиції в районі ЦРЛ (центральної районної лікарні) м. Вовчанськ та міського ліцею №1.
В центральній частині міста, куди передові штурмові групи противника зуміли пробитися кілька діб тому, очевидно, йому довелося таки полишити цілу низку позицій й відійти північніше (десь до вул. Короленка). Активні бої тривають в районі "Посада", "Оазісу" та на перетині вул.
Гоголя та Хлібороба. У зв’язку з цим, варто зазначити, що противнику ПОКИ ЩО так й не вдалося в жодній точці форсувати р. Вовча (ні в межах міста, ні в його околицях\прилеглих територіях), що, безсумнівно, є одним з ключових факторів щодо результату боїв в районі м.
Вовчанськ протягом крайніх діб. Очевидно, командування противника (УВ "Север") навряд чи відмовилось від досягнення поставлених перед ним цілей операції й протягом найближчого часу варто очікувати: На цей момент, від передових позицій російських військ в районі с.
Лук’янці до північно-східної околиці м. Харків (район вул. Басейна) — приблизно 20-21 км.
З огляду на той факт, що застосовувати противником у 10-15 км прилеглій тактичній зоні свою важку далекобійну артилерію для неї "черевато и опасТно" (бо, звісно, її вогневі позиції будуть швидко виявлені українськими військами й по них буде завдано випереджального вогневого ураження), у противника й так вже є можливість завдавати по м.
Харків вогневого ураження певними артилерійськими засобами з певною мірою безпечних дистанцій, зокрема: Тому, шановні громадяни (особливо харків’яни), до північних та північно-східних районів міста Харків ворог МОЖЕ спробувати дотягнутися артою, звісно, за умови дотримання певних умов.
Звичайно, гіпотетична поява всіх цих артилерійських систем (АС) противника у відповідних зонах та на відповідних рубежах, які загрожують Харкову, не залишиться непомітною для ЗСУ, й спроба противника організувати регулярні артилерійські нальоти по тих районах міста, до яких він може дотягнутися, обов’язково зустрінуть, скажімо так, "активну протидію" ЗСУ, але мати на увазі вище викладенні зауваження все ж-таки варто.
Очевидно, дії противника на Харківському операційному напрямку у загальній канві "літньої кампанії" противника 2024-го року мали більшого значення, ніж нині реально досягнуті ним результати.
Тому я б не сподівався на те, що противник може найближчим часом ПОВНІСТЮ відмовитись від "виконання свого плану", зокрема у частині, що стосується Харківського операційного напрямку.
Цілком можливо, що він внесе у нього певні корективи, причому, цілком можливо, суттєві за змістом та обсягом. Але основна "канва" – прорив на оперативні тили нашого Куп’янського угрупування — очевидно, буде збережена.
У цьому сенсі, я думаю, спроби "взяття під контроль" міста Вовчанськ та форсування річки Вовча (в тому чи іншому місці) з боку противника будуть продовжені.
Причому, я не бачу поки з боку противника початку реалізації якихось заходів, спрямованих на "закріплення та переходу до оборони" на вказаному напрямку.
Набагато більше мене займає інше питання – що буде далі у стратегічному сенсі? Поки командування противника реалізує свій план на Харківському операційному напрямку (УВ "Север") військами (силами) двох "штатних" округів – Ленінградським та Московським — які власне й призначені для дій на північно-західному та західному стратегічних напрямках.
Й збирається ПОКИ ЩО обходитись саме цими силами.
Але, якщо воно у тій дилемі, що зараз, очевидно, перед ним постала після перших "проміжних" результатів на Харківському операційному напрямку (які явно, м’яко кажучи, "не збігаються" із його початковим планом) між тим, щоб все ж-таки перетворити його на "основний зміст" літньої кампанії, й тим, щоб "ще десь" спробувати досягнути оперативного успіху обере саме другий варіант, то це явно відіб’ється на сенсі всієї так званої літньої кампанії на всіх без виключення операційних напрямках (бо його одним з основних елементів буде очевидне СТРАТЕГІЧНЕ перегрупування російських військ).
А відтак, це все суттєво відіб’ється й на ході всієї війни. На цей момент, ризик "розбити собі бошку" у цій самій літній кампанії, очевидно, для російського командування зростає.
А з надходженням основного обсягу й встановленням системного, планомірного характеру військово-технічної допомоги з боку наших країн-союзників, він ще більше зросте. Цейтнот, у цьому сенсі, для Кремля явно вже не за горами.