80 "Калібрів" та 70 "Цирконів": наскільки небезпечний російський крейсер "Адмірал Нахімов" ЗС РФ
Під час вторгнення в Україну Москва відзвітувала про завершення ремонту, але не ясно, чи становить загрозу корабель, якщо на полі бою домінують дрони. На думку аналітиків, крейсери класу "Кіров" вже стали пережитком минулого.
Але модернізація С-400 та інших систем "Адмірала Нахімова" поєднує радянський розмах з технологіями 21 століття. Фокус переклав статтю безпекового аналітика Брендона Дж. Вайхерта для National Interest.
У статті "Російський лінійний крейсер "Адмірал Нахімов" — це плавуча фортеця чи легка мішень?" розглядають особливості старого російського корабля та пояснюється, як та навіщо Кремль його використовуватиме.
"Адмірал Нахімов", потужний крейсер класу "Кіров" у складі ВМФ Росії, є військово-морською платформою радянської епохи з безліччю сучасних удосконалень, які Москва замовила спеціально для цього корабля.
Завдяки суттєвим вдосконаленням і оновленням "Адмірал Нахімов", один з найбільших у світі бойових надводних кораблів з ядерною силовою установкою, перетворився на плавучу фортецю, оснащену сучасним озброєнням.
Найважливішу роль в обороні "Адмірала Нахімова" відіграють три повних батальйони систем протиповітряної оборони С-400, які дають крейсеру можливість панувати над повітряним простором навколо нього.
Крейсери класу "Кіров", відомі в Росії як Проєкт 1144 "Орлан", з'явилися під час холодної війни у відповідь на розвиток авіаносців США.
Спущений на воду в 1986 році й офіційно введений в експлуатацію в 1988 році під назвою "Калінін", після розпаду СРСР крейсер був перейменований в "Адмірал Нахімов".
Корабель був розроблений як багатоцільовий і міг виконувати протикорабельні удари, протичовнову боротьбу (ASW) і протиповітряну оборону флоту.
Спочатку "Адмірал Нахімов" служив у Північному флоті, беручи участь у навчаннях і патрулюванні, поки пострадянський економічний спад не вивів його з ладу.
На 1997 рік він здійснив свій останній самостійний рейс, а в 1999 році був поміщений у резерв для ремонту на верфі "Сєвмаш" у Сєвєродвінську.
Протягом майже трьох десятиліть корабель простоював у порту, символізуючи проблеми російського флоту в умовах бюджетних обмежень і зміни пріоритетів.
Рішення Росії про модернізацію "Адмірала Нахімова", що почалася у 2014 році, стало частиною ініціативи з відродження океанського флоту.
Капітальний ремонт, який неодноразово відкладався через технічні проблеми й війну в Україні, повинен був інтегрувати на корабель передові системи озброєння і зберегти його ядерну силову установку.
У грудні 2024 року почалися заводські морські випробування, і в серпні 2025 року корабель вперше з 1997 року вийшов у море. Модернізація включає встановлення нової електроніки, радіолокаційних систем, таких як фазована антенна решітка "Полімент", і повну модернізацію озброєння.
Технічні характеристики "Адмірала Нахімова" Під час капітального ремонту 20 протикорабельних ракет П-700 "Граніт", встановлених на кораблі від початку, замінили на 80 універсальних вертикальних пускових установок (VLS), здатних запускати крилаті ракети "Калібр", надзвукові протикорабельні ракети "Онікс" і до 60 гіперзвукових ракет 3М22 "Циркон".
Протичовнові можливості представлені торпедами "Пакет-НК" і ракетами "Ответ", а основну гармату замінили з АК-130 на сучасне АК-192М. Ближня оборона включає 6 систем "Панцир-М" і роторні гармати АК-630.
В цілому "Адмірал Нахімов" може похвалитися 174 комірками VLS, перевершуючи такі сучасні кораблі, як китайський есмінець типу 055 (112 комірок) або американський есмінець класу Arleigh Burke (96 комірок).
В основі модернізації "Адмірала Нахімова" лежить його комплекс протиповітряної оборони, заснований на військово-морській версії потужної системи С-400 "Тріумф". Вона замінює застарілі ракети С-300Ф "Форт" і виділяє 96 комірок VLS спеціально для ракет класу "земля-повітря" (SAM).
Згідно зі звітами, корабель несе на борту еквівалент трьох повних батальйонів С-400, що не має аналогів на інших військових кораблях.
У сухопутних умовах батальйон С-400 зазвичай складається з 8-12 пускових установок з 32-48 ракетами, забезпечуючи багаторівневий захист від літаків, дронів, крилатих ракет і балістичних загроз.
Завдяки інтеграції ракет типу 40Н6, 48Н6 і варіантів 9М96 з меншою дальністю, що дозволяють вести бойові дії на відстані від півтора до 400 км, морська версія С-400 є серйозним вдосконаленням.
З трьома батальйонами С-400 на борту корабель має величезний ракетний арсенал, що перевершує можливості протиповітряної оборони цілих сухопутних полків.
Завдяки "Форту-М" (вдосконаленій версії С-300) і "Панцирю-M" для точкової оборони, "Адмірал Нахімов" може створити довкола себе багатошарову захисну оболонку, здатну відстежувати 80 цілей і одночасно вражати 40.
Експерти відзначають, що його радіолокаційний горизонт розширює можливості оборони далеко за межі типових морських ЗРК, перетворюючи судно на "вбивцю авіаносців", якщо застосовувати його як корабель супроводу або автономний командний пункт.
"Адмірал Нахімов" готовий стати флагманом російського флоту, замінивши "Петра Великого", — єдиний інший крейсер класу "Кіров", який досі перебуває в експлуатації. Його три батальйони С-400 підкреслюють, що для Москви важливі обмеження доступу і проєкція сили.
У спірних регіонах, таких як Арктика або Чорне море, цей крейсер може захищати авіаносні групи або амфібійні сили, стримуючи вторгнення НАТО.
Проблемами "Адмірала Нахімова" залишаються високі витрати на технічне обслуговування, вразливість перед підводними човнами і технічні проблеми інтеграції С-400 під час поточних морських випробувань. На думку критиків, крейсери "Кіров" вже стали пережитком минулого.
Однак модернізація С-400 та інших систем "Адмірала Нахімова" поєднує радянський розмах з технологіями 21 століття. В умовах геополітичної напруженості "Адмірал Нахімов" уособлює вдалу інновацію у військово-морській справі.
Цей крейсер типу "Кіров" не тільки відроджує потужність російського флоту часів холодної війни, але й допомагає йому адаптуватися до сучасних загроз.
Але навіть з урахуванням прогресу в області протиповітряної оборони, факт залишається фактом: поява БПЛА, радше за все, зробить цей потужний корабель марною тратою грошей.
Майбутнє військової справи — не за великими пілотованими платформами, а за безпілотними, маневреними і, в кінцевому підсумку, одноразовими системами.
Саме та країна, яка першою усвідомить це і спрямує свої ресурси на розробку таких систем, пануватиме над морями 21 століття. Поки що США не стали такою країною. Але й Росія також нею не є. Брендон Дж.