Дихання ембарго РФ: що буде з пальним в Україні? На нас чекають два-три місяці турбулентності
Румунія: затримка танкерів через погодні умови, ремонт резервуарів порту Констанца, заблокований причал через підозри у російському походженні дизпального, чутки про зупинку лукойлівського PETROTEL-LUKOIL, одного із провідних нафтопереробних підприємств у Румунії.
Греція: немає пропозицій.
Туреччина: відмова українських компаній від дизелю НПЗ STAR (дочка азербайджанської компанії SOCAR у Туреччині) через недостатню морозостійкість, відсутність вільних партій в порту Opet (чутки про те, що товаришам вказали на неприпустимість обробки російського пального та "перебиття" документів з метою подальшого продажу).
Італія: турбулентність через націоналізацію найбільшого лукойлівського НПЗ ISAB на о. Сицилія. Польща: обмеженість ресурсу та зриви у графіку постачання через завантаженість залізниць, зокрема через збільшення обсягів перевезення вугілля.
Є й загальні для усіх проблеми Російську нафту заміщують іншими сортами, вони переважно легші. Тобто відбір середніх дистилятів – дизелю та авіагасу – менший. А саме це найбільш популярні позиції у Європі.
З позитиву – збільшення випуску бензину, з ним ситуація на ринку набагато краща. До чого це веде та вже призвело До збільшення цін та послуг з перевезення пального морем та суходолом. Ці індикатори вже наближаються до весняних.
За останні кілька тижнів премії ("хотєлкі" міжнародних трейдерів) вже зросли на $70-80/т (до 3 грн/л). Але навіть ті, хто готовий накинути й 100, не можуть отримати продукт, бо його нема. Тому не варто поспішати хейтити наших союзників за поріг у $60/барель. На російську нафту.
Питання не в ціні, а у тому, щоб не було дефіциту. Бо отримаємо й дефіцит, й космічні ціни. Цей період треба просто пройти, як ми свого часу пройшли набагато складніший етап перебудови ринку навесні.
Бо нам довелось замістити 100% довоєнних джерел постачання, а Європі належить знайти "лише" 40%. Спочатку не було нічого – ані ресурсу, ані рухомого складу, бо ніхто на нас не чекав.
Але коли ми створили стабільний попит, з’явився продукт, а потім в рази впали премії та тарифи перевізників. Аналогічний шлях зараз проходить Європа. Вони вже мають першу перемогу – майже відмовились від російського газу.
Так, на піку ціна стрибала до $3000 за 1000 кубів, але зараз залиті ним, і ціна за 1000 кубів вже $1500 (а була й нижче). З газом це зробити набагато складніше, адже на ринку нестача танкерів та перевалок. А дизель возять морем десятиріччями.
Вже є сигнали про переорієнтацію на Європу великих танкерів з Індії та Китаю. Привабливі (високі) ціни будуть затягувати в Європу все більші обсяги продукту з усього світу. Щойно нова конфігурація постачань вибудується, ціни впадуть.
Тим паче що на відміну від природного газу про подорожчання у рази не йдеться. Треба дочекатись, коли російське пальне повністю залишить Європу з 5 лютого 2023-го. Хоча все більше трейдерів відмовляється від нього, воно є на ринку.