Боєголовки на старті: Як війна в Україні загострила ядерне протистояння Росії та США
Фокус розбирався, що стоїть за цими процесами та чи означає це початок світової "гонки озброєнь". "Ми рухаємося до одного з найнебезпечніших періодів в історії людства.
Вкрай важливо, щоб уряди світу знайшли шляхи співпраці, щоб заспокоїти геополітичну напруженість, уповільнити гонку озброєнь і впоратися з погіршенням наслідків екологічної кризи та зростанням голоду у світі", — заявив директор Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI) Ден Сміт.
Днями SIPRI опублікувало чергову доповідь про ситуацію з ядерним озброєнням серед країн, що нею володіют.
Згідно з інформацією аналітиків, на січень 2023 року з 12 512 ядерних боєголовок, якими володіють країни, так званого "ядерного клубу", приблизно 9576 перебували на складах для потенційного використання, що на 86 одиниць більше, ніж у січні минулого року.
При цьому, приблизно 3844 з них були розгорнуті на ракетах і літаках, а близько 2000 (майже всі належать Росії або США) були в стані підвищеної боєздатності — ними були оснащені ракети або вони були розміщені на авіабазах зі стратегічними бомбардувальниками.
В SIPRI також відзначають збільшення ядерного арсеналу Китаю, за рік вони змогли збільшити свій запас на 60 одиниць до 410. Крім збільшення кількості розгорнутих ядерних боєголовок, власники цього типу озброєнь інвестують в нові види його доставки.
Зокрема, Франція продовжила свої програми з розроблення атомного підводного човна з балістичними ракетами та нової крилатої ракети повітряного базування. Індія та Пакистан розробляють нові типи ядерних систем.
Нагадаємо, до так званого ядерного клубу входять США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан, Північна Корея й Ізраїль. Всі разом вони мають понад 12 тис.
стратегічних ядерних зарядів, з яких 5977 ядерних боєголовок припадає на РФ, 5428 – США, Китай мав лише 350 ядерних зарядів. В лютому 2023 року РФ призупинила свою участь в договорі про стратегічні наступальні озброєння США(СНО-3).
Фактично це означає, що останній великий договір про контроль за стратегічним ЯЗ припинив діяти. Згодом обидві країни припинили обмін інформацією про стан своїх арсеналів та плани на них. Формально, з СНО-3 було повʼязанно нарощування власного ядерного озброєння Пекіном.
"Процес було розпочато ще за президенства Дональда Трампа, коли добігав свого кінця договір СНО-3, тоді політики і дипломати почали говорити про новий документ вже за участі трьох сторін – США, РФ та Китаю.
На що китайська сторона запропонувала знизити кількість боєголовок для Москви та Вашингтону або збільшувати свої. Це власне й відбувається зараз", — говорить Фокусу експерт з питань ядерного озброєння Олексій Їжак.
Він нагадує, що саме з темою збільшення ядерного арсеналу Сі Цзіньпін йшов на своє переобрання. До 2030-2035 років Пекін планує мати близько 1500 одиниць ЯЗ.
Разом з тим, Їжак зауважує, що дані SIPRI наразі не відображають реальної картини, оскільки в інституті рахують саме носії ЯЗ, а не заряди. Насправдi зарядiв може бути більше або навіть менше — заяви про їхню наявнiсть "коригуються" для демонстрації політичної позиції держави.
Варто зауважити, що не дивлячись на плани Пекіна на збільшення ЯЗ, саме китайська ядерна доктрина є мало не однією з наймиролюбивіших.
Китай зобов'язується не застосовувати і не погрожувати застосуванням ЯЗ проти держав, що не володіють нею, або держав без'ядерних зон у будь-який час і за будь-яких обставин.
Власне, з 1964 року, відколи Пекін отримав свою ЯЗ, не можна пригадати випадки, коли китайські лідери погрожували нею. Чого зараз не скажеш про Росію. Систематичні натяки чи прямі погрози щодо використання ЯЗ вже стали певним трендом у кремлівської еліти.
Рішення про розміщення на території Білорусі тактичної ЯЗ є одним з доказів того. Росія вперше переміщає свою ЯЗ настільки близько до кордоні Європейського союзу.
Фокус вже розповідав, що призупинка дії Договору СНО-3 знімає з Кремля обмеження на розгортання ядерних засобів міжконтинентальної дальності, здатних досягти США приблизно за 30 хвилин.
Йдеться про перспективні ракети комплексів "Сармат", "Авангард" та серійне виробництво гіперзвукових комплексів "Кинджал" та "Циркон". Саме з цим РФ сьогодні має найбільші проблеми.
Ракета "Сармат" досі не готова, з трьох пусків лише один був успішним, про "Авангард" мало інформації у відкритому доступі, а "Циркон" та "Кинджал" присутні у незначній кількості.
Проте введені проти РФ санкції не дозволяють налагодити серійне виробництво, а використання ракет "Кинджал" в Україні розвінчало російський міф про їх гіперзвукову недоступність для систем ПРО.
Опитані виданням експерти нагадують, що ЯЗ є зброєю стримування, але в руках авторитарних політичних режимів вона перетворюється на предмет шантажу та погроз. Інші країни, в першу чергу США, у відповідь починають діяти дзеркально, демонструючи свої ядерні можливості.
"Збільшення кількості розгорнутих ядерних боєголовок ядерними державами говорить про зростання глобальної ескалації. Саме Путін першим показав, що за допомогою ядерного озброєння та шантажу його використання можна досягати політичних цілей.
Зараз Кремль продовжує ця тактику. Тому США у відповідь вирішили продемонструвати, що така зброя є не лише у Путіна", — говорить Фокусу Їжак. Аналітики відмічають, що збільшення кількості розгорнутих боєголовок є відповіддю на погіршення геополітичних відносин.
Проте ще не поспішають називати це "гонкою озброєнь", а скоріше парадом демонстрацій та умислів. На думку професора Інституту міжнародних відносин КНУ ім.
Шевченка, фахівця з ядерних озброєнь Сергія Галаки, для гонки потрібен динамічний процес хоча б від декількох ядерних країн. Наразі цього не відбувається, Китай планово і контрольовано збільшує свої арсенали, а РФ вже не є учасником таких змагань.
"Ми спостерігаємо певні тенденції, переломний момент, висновки з якого можна буде зробити лише спостерігаючи його в динаміці. Але вже зараз стає зрозумілим, що скорочення ядерного озброєння не буде. Чи буде це нова гонка озброєння покаже час.
Якщо це станеться, то, маловірогідно з участю Росії – вона вже не потягне гонку озброєнь економічно. Крім того, вона вже втратила можливість для виробництва ракет та літаків.
Ядерне озброєння це не та ситуація, коли можна розраховувати, що хтось поділиться технологіями", — говорить він Фокусу. За словами Галаки, сигналів про те, що власну ядерну зброю хочуть мати й інші країни стає все більше.
"На сьогоднішній день володіння ядерною зброєю є питанням політичного вибору, а не економічних факторів. Технологія виробництва ядерних зарядів вже давно не є таємницею та не вимагає великих вкладень.
Свого часу Німеччина та Японія піднімали питання щодо володіння власною ядерною зброєю, на що США запропонували свій варіант – в Німеччині розмістили, а Японії дали гарантії безпеки. Сюди ж можна додати й Корею", — відзначає Їжак.
Експерти зауважують, що перспективи збереження ядерного паритету будуть залежати від подальших відносин США та Китаю та результатів закінчення війни в Україні.