Буде, як під Херсоном. Як ЗСУ створюють умови для прориву у Запорізькому трикутнику
Загалом це не дивно, адже ніякого затишшя не було, а була важка робота зі створення умов для "пожвавлення". Зокрема, щодо виснаження того ресурсу, який було перекинуто російським командуванням із Луганської області у Запорізьку.
Дуже цікавим є те, що в міру пожвавлення руху Сил оборони України (СОУ) у трикутнику Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате, у ЗМІ заговорили про те, що Путін, нібито, наказав Шойгу зупинити наступ української армії в Запорізькій області за всяку ціну.
Скажімо так, зупинити не вдасться і навряд чи саме такий наказ і саме з таким формулюванням звучав.
А ось що насправді намагатимуться у командуванні РОВ зробити, то це загальмувати просування СОУ, сподіваючись, що воно не прорве другу лінію оборони до погіршення погодних умов.
Про те, що російське командування виношує саме такі плани – затягувати бої в обороні до сезону дощів та заморозків, я писав якийсь час тому. Але що могло статися, що довелося цю тему актуалізувати? А сталося одночасно відразу три однакові за своєю суттю події.
Практично одночасно, свою боєздатність втратили підрозділи 810-ї ОБрМП, було ліквідовано значну частину офіцерського складу підрозділів 7-ї ДШД та підірвано боєздатність 234 та 237 ДШП 76-ї ДШД. До речі, саме тих, що мали взяти безпосередню участь в оточенні СОУ у трикутнику.
Тобто ті підрозділи, які мали взяти участь у "розгромі" СОУ, дуже швидко самі ж "втомилися". І відразу почалося. У західному та південно-західному секторі у Вербового СОУ просунулися, пройшовши другий рубіж другої лінії оборони, продовжуючи охоплення села з "підчерев’я".
У північному секторі посунулися до Новофедорівки. У північному та північно-східному секторі від Новопрокопівки аналогічно, є просування СОУ та охоплення села лівим флангом від траси 0408. Крім того, було пройдено дуже складний укріп-лабіринт "Олень".
По суті, після падіння "Оленя" росіянам уже робити в Новопрокопівці нема чого, але тактика окупантів не така.
Вони до останнього сидітимуть у всіх норах, траншеях, окопах, ВОПах і ніхто не надасть наказу їм відходити на інші позиції, поки не прилетить те, що їм уже цього зробити не дасть.
А після того, як будуть ці позиції СОУ зайняті, окупанти почнуть їх шалено контратакувати, намагаючись відбити. Класика. Але головне інше.
У такій класиці вони втрачають ресурс, який не здатний зупинити просування і з чого можна дійти невтішного висновку – гальмування, але не зупинка СОУ, можливе лише за наявності достатнього ресурсу.
Але, перетягуючи цей ресурс для м’ясорубки в Запорізькому трикутнику, послаблюються плацдарми, звідки цей ресурс забирається. Загалом, командування окупантів стоїть перед дилемою.
Забираючи ресурс з інших плацдармів, вони можуть створити прецедент для початку наступу СОУ там, де на це не чекають. Не поставляючи в Запорізьку область потрібної кількості ресурсу, їхня друга лінія оборони обвалиться з тріском у жовтні та потягне за собою третю лінію.
І ось як вирішувати таке завдання, без мобілізації, яку до виборів не дуже хочеться проводити? А поки російське командування в глухому куті, СОУ вирішують своє завдання – максимально покращити свої позиції, щоб сезон дощів та погіршення погодних умов нас застав там, де ці погодні умови не відіграють значної ролі.
І в Запорізькій області таких ділянок може бути три, максимально несприятливі, середньої терпимості та максимально позитивні для наших дій. І навіть вихід СОУ на ділянку середньої терпимості для командування РОВ вже буде поразкою.