Невидимі герої тилу: як фармацевти стали підтримкою для мільйонів українців під час повномасштабного вторгнення Росії
Вони поруч у найкритичніші моменти: рятують життя після обстрілу, підтримують пацієнта з хронічними захворюваннями чи просто нагадують літній людині, що час оновити запас ліків.
Під час повномасштабної війни саме вони стали для багатьох українців «сімейними лікарями», порадниками і навіть психологами.
У перші дні вторгнення росії фармацевти, ризикуючи життям, йшли на роботу пішки під обстрілами, жили в аптеках разом із своїми родинами, допомагали пораненим.
До Дня фармацевта ми вирішили розпитати у виконавчої директорки "Аптека 9-1-1" Юлії Клименюк про сучасну роль фармацевта в Україні під час війни, виклики, які стоять перед галуззю, і про те, чому сьогодні фармацевти заслуговують звання «героїв».
Як би Ви описали роль фармацевта в Україні під час війни? Під час війни фармацевтам стали значно більше довіряти. В Україні навіть народився власний тренд – сімейна фармація.
Тобто, фармацевти в аптеках нині навіть у великих містах, не кажучи вже про маленькі селища, опікуються здоров'ям людей як сімейні лікарі. На початку повномасштабного вторгнення фармацевти збирали ліки для військових, для людей, що змушені жити в укриттях та метро.
То був саме сезон застуд та вірусів, тож працівники аптек не тільки надавали першу допомогу хворим в підвалах, а й складали списки потрібних ліків і після роботи приносили їх людям.
А ще варто згадати про те, що фармацевти рятували людей після обстрілів, часто навіть на сходах аптеки – перев'язували, накладали турнікети тощо.
Тому єдине слово, яке тут підходить – ГЕРОЇ! Тож правильно буде сказати, що фармацевти стали «невидимими героями тилу»? Розкажіть, як працювала Ваша мережа у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну? На початку вторгнення фармацевти опинилися перед вибором: залишитися вдома в безпеці чи йти на роботу, ризикуючи власним життям.
Більшість наших працівників обрали друге, адже розуміли, що від їхньої присутності залежить доступ пацієнтів до ліків. Дістатися до аптек було складно: громадський транспорт не працював, доводилося долати багатокілометрові відстані пішки.
Дорога часто проходила під обстрілами — фармацевти ховалися в під’їздах чи падали на землю під час вибухів, але все одно приходили на роботу. Дехто не просто працював, а й фактично жив у своїх аптеках разом із родинами.
Підвальні приміщення ставали укриттями, де фармацевти облаштовували побут і водночас продовжували обслуговувати пацієнтів. Робочі зміни тривали від ранку до вечора, а поруч у підвалах залишалися діти та близькі.
Попри відсутність світла, холод та постійні обстріли, наші аптеки працювали.
Фармацевти забезпечували людей ліками, підтримували морально і фактично стали частиною системи виживання українців у перші місяці війни, тому вони дійсно герої, і я не перестану їм за це дякувати. Ваші аптеки продовжують працювати в безпосередній близькості до фронту.
Що мотивує Вашу команду щодня виходити на роботу в умовах небезпеки? Соціальна відповідальність, яка стала законом для нашої аптечної мережі ще задовго до повномасштабної війни.
Ліки – це не ковбаса, цукерки і навіть не хліб – це життя, особливо для пацієнтів з хронічними захворюваннями, людей похилого віку та дітей. Адже швидкість реагування на виклик хвороби, отже одужання, залежить від того, чи є «під рукою» ліки.
З якими головними викликами стикається фармацевтична галузь сьогодні? Фармацевтична галузь України зараз переживає непрості часи.
Вона одночасно є однією з найбільш критичних для держави, бо забезпечує доступ до ліків громадянам навіть в зонах, наближених до бойових дій, і однією з найбільш уразливих.
Обстріли руйнують та пошкоджують фармвиробництва, склади, де зберігаються ліки, аптеки, а це зменшує доступність ліків для населення.
Для багатьох прифронтових регіонів, приміром, Харківщини, Сумщини, Запорізької, Донецької та Херсонської областей, болючою проблемою є логістика.
По-перше, через небезпеку туди не хочуть везти товар, а, по-друге, зруйновані дороги та доставка препаратів під акомпанемент дронів не всім постачальникам по силах.
Окремо варто зупинитися на регуляторних та правових колізіях: постійні оновлення ліцензійних умов та вимог GMP ускладнюють вихід на ринок нових препаратів.
А перехід на європейські стандарти якості та фармаконагляду, які вводяться без належного опрацювання та враховування українських реалій, вже призвели до закриття аптек, зокрема в маленьких селищах та на територіях, які знаходяться близько до фронту.
Також жертвами недолугих заборон та непродуманих інновацій стали мобільні аптечні пункти. Наприклад, наша мережа була змушена припинити роботу двох мобільних аптек на Харківщині та Херсонщині.
Тобто людей, які живуть під обстрілами і не завжди мають можливість поїхати за десятки кілометрів за необхідними препаратами, зокрема за програмою «Доступні ліки», кинули напризволяще через непродумані регуляторні зміни.
Спроба посилити контроль за цінами на ліки і заборона маркетингу цін не знизили, а от певний дефіцит препаратів на ринку вже вимальовується. Ну, і, звісно, кадровий голод, який виник через те, що багато фармацевтів виїхали за кордон та в більш безпечні регіони.
Тобто зараз знайти досвідченого фармацевта для роботи, приміром, в аптеці у Харківській, Сумській чи Запорізькій області – завдання навіть не з двома, а з кількома зірочками.
Як війна вплинула на доступність ліків для населення і що робить галузь для забезпечення безперебійних поставок? В перші дні повномасштабного вторгнення багато аптек не відкрилися – працівники виїжджали з міст або не могли вийти на роботу через небезпеку та страх залишити вдома дітей.
Вже на початку повномасштабної війни понад 120 аптек нашої мережі були знищені, пошкоджені та розграбовані. Ще 174 заклади разом із сотнями працівників опинилися на окупованих територіях, де тривалий час не було зв’язку.
Ті аптеки, які залишалися працювати, відразу зіштовхнулися з напливом пацієнтів і, як наслідок, дефіцитом ліків.
Завдяки тому, що наша мережа має власний склад, ми досить швидко поновили логістику і забезпечили можливість постачання лікарських засобів навіть в аптеки поруч з зонами бойових дій, куди постачальники не наважувалися їхати.
Чи змінилось ставлення українців до фармацевтів у цей непростий час? Так, люди ж бачили, як вони навіть під обстрілами працювали, як разом з відвідувачами бігли в укриття, але не кидали їх напризволяще.
Які зміни у законодавстві зараз найбільше турбують фармацевтичну спільноту? Безперечно, це заборона маркетингових договорів.
Якщо вона й надалі діятиме - це може призвести до закриття аптек, які виконують соціальну місію і працюють у збиток, аби забезпечити людей ліками. Так само хвилює закон №4122 про дієтичні добавки, який вводиться в дію з 27 вересня.
Існує загроза, що БАДи зникнуть з аптек, а чимало пацієнтів, яким необхідно підтримувати стан організму, приміром, після хіміотерапії, залишаться без нутритивної підтримки.
Чи є в Україні надлишок чи, навпаки, нестача аптек, якщо дивитись у порівнянні з європейськими країнами? В Україні, на відміну від Євросоюзу, немає нормативів з кількості жителів на одну аптеку.
Тому це питання потрібно поставити пацієнтам, які вимірюють відстань до аптеки не метрами чи кілометрами, а кроками, які вони мають сили пройти чи ні. Нагадаю, доступність ліків - це базова потреба і базове право українців.
Як Ви ставитесь до ідеї обмеження кількості аптек? Чи це піде на користь пацієнтам? Якщо ви натякаєте на те, що обмеження кількості аптек призведе до здешевлення ліків, то цього не станеться.
А якщо ні, то про яку користь ми говоримо? На початку 90-х років аптеки відпустили у вільне плавання саме тому, що придбати ліки було неможливо, а черги були такі, що пацієнти стояли годинами, непритомніли, ставалися інфаркти та інсульти.
Невже ми хочемо повторення? До того ж не слід забувати, що, за даними МОЗ, понад 80% сіл в Україні не мають стаціонарних аптек.
У центральних та західних областях, які вважаються відносно безпечними, досі немає достатньої кількості аптек, люди там змушені долати десятки кілометрів, щоб придбати ліки.
Що, на Вашу думку, може стати драйвером розвитку українського фармринку у найближчі роки? Розвиток фармацевтичної науки та виготовлення не лише генериків, а й інноваційних ліків.
Це дозволить зробити таке лікування доступним для українців, зокрема з орфанними захворюваннями. Якими якостями має володіти сучасний фармацевт, аби бути справжнім професіоналом? Відповідальність, людяність та сила волі.
Яку Ви можете дати одну пораду майбутнім поколінням фармацевтів? Вірте в себе! Якщо починаєте сумніватися в собі чи своєму виборі фаху – навчайтеся.