«Гнати в шию» за «катастрофу». Російську пропаганду охопили хаос, розбрат і хвиля критики на адресу влади та воєначальників РФ
Поки на держтелеканалах в РФ гарячково складають пояснення локального розгрому армії РФ, військові блогери обрушують дедалі різкішу критику на військове та політичне керівництво Росії.
Хоча Збройні сили України почали активно витісняти російські війська в Харківській області як мінімум з 6 вересня, Міноборони РФ кілька днів мовчало про поразки своєї армії.
І лише 10 вересня відомство назвало стрімкий відступ армії РФ «рішенням перегрупувати російські війська, що знаходяться в районах Балаклії та Ізюму, для нарощування зусиль на Донецькому напрямку».
Відео дня Однак запізніла спроба пояснити відведення військ внесла швидше сум'яття до лав російських пропагандистів і військових блогерів. НВ розповідає про їхню реакцію на наступ ЗСУ — і про те, які настрої можуть зріти в російських елітах.
Серед російських військових блогерів та у пропагандистських пабліках у соцмережах весь останній тиждень шириться і наростає критика російських воєначальників, керівництва Міноборони РФ, а часом і політичного керівництва Росії.
Так, пропагандист та російський бойовик «ДНР» Захар Прилєпін, коментуючи провали армії РФ, заявив, що «події на Харківському напрямку з повною ппереконаністю можна назвати катастрофою», описав їх як результат «злочинної безвідповідальності тих, хто за цей напрямок відповідав» і вказав на провали розвідки РФ.
Як і багато інших з найвойовничіших голосів російської пропаганди, які давно закликають оголосити мобілізацію в Росії, він також фактично повторив заклик визнати спецоперацію війною. «Спеціальна військова операція давно закінчилась. Йде війна.
І я не знаю, що ще має статися, щоб цей факт було прийнято», — написав Прилєпін.
Ще один прокремлівський блогер, який пише під ніком «Холомогоров» за останні дні опублікував сам і перепостив чимало публікацій із критикою офіційної версії Міноборони РФ про «перегрупування» російських військ на ізюмському напрямку.
Ось один з таких постів, у якому з обуренням наголошується, що «державна машина [РФ] просто здає за три (!) дні» українські міста — фактично визнаючи стрімкий темп наступу ЗСУ там, де «Турчак обіцяв, що Росія назавжди, де ще 6 вересня видавали паспорти РФ».
«Те, що відбувається, викликає в мене лише гнів […], — визнає автор посту, який далі саркастичніше коментує офіційну версію російської влади.
— Ми чекаємо, коли ворог почне наступати на Білгород та Крим? Чи в „межах виконання цілей СВО“ ми успішно перегрупуємося з Білгородського на Воронезький напрямок?».
Він також констатує, що російська «система схоже не збирається перебудовуватися» і пропонує «гнати в шию "своїх лояльних" некомпетентних людей» з військового керівництва РФ.
А ось порівняння постів та настроїв у цьому ж пабліку між 24 лютого та 11 вересня: Колишній ватажок бойовиків «ДНР» Ігор Гіркін («Стрєлков») визнав «гостру оперативну кризу, що триває, на широкій ділянці фронту, що вже переросла у велику поразку».
«Нині, по суті, мова нашої [російської] сторони може йти тільки про те, як припинити її подальше поглиблення і не допустити переростання оперативної поразки — у стратегічну… Хоча загалом вона вже переросла. "Бій за ініціативу" противник вже виграв.
Тепер мова має йти про те, щоб не дати ЗСУ оточити та знищити великі з'єднання наших військ», — написав Гіркін 10 вересня про успіхи ЗСУ на харківському напрямку.
А ще в одному уїдливому пості на адресу російської влади він запропонував їм «передати до складу Харківської області України частину (не менше трьох прикордонних районів) Білгородської області».
Багато міжнародних ЗМІ та аналітики звернули увагу також на заяву чеченського ватажка Рамзана Кадирова, який 11 вересня заявив в аудіозаписі у своєму телеграм-каналі: «Я не стратег, як у Міністерстві оборони. Але було допущено помилки. Я вважаю, що вони зроблять висновки».
У заяві, яку Інститут вивчення війни називає «завуальованою критикою на адресу Міноборони РФ», Кадиров також назвав «прикрою» відсутність коментарів про провали Росії від офіційних осіб.
«Якщо сьогодні-завтра не будуть внесені зміни до проведення „спеціальної воєнної операції“, я змушений виходити на керівництво країни, Міноборони, щоб роз'яснити їм ситуацію на землі.
Вона дуже цікава, офігенна я сказав би», — своєрідно охарактеризував Кадиров відступ військ РФ. Окрему хвилю критики та обурення серед російських ультранаціоналістичних пабліків спровокувало святкування дня Москви та відкриття колеса огляду Сонця Москви 10 вересня.
Ця церемонія, в якій взяв участь Володимир Путін, відбулася якраз того дня, коли наступ ЗСУ (а з ним і відступ військ РФ) набув пікового масштабу.
В армії [РФ] немає тепловізорів, немає бронежилетів, немає засобів розвідки, немає захищеного зв'язку, немає достатньої кількості коптерів, немає аптечок. Ви проводите мільярдне свято.
Та що з вами таке? Ну не під час такого страшного провалу», — написав Петро Лундстрем, музикант і один із публічних голосів російської пропаганди.
Експерти Інституту вивчення війни ще за підсумками 8 вересня констатували, що прорив України в Харківській області підірвав довіру до російського командування серед окупантів настільки, як це не спостерігалося з моменту розгрому РФ під Білогорівкою (Луганська область) у травні 2022 року.
З того часу такого «тону і масштабів» критики серед російських пропагандистів не було зафіксовано, підкреслюють аналітики ISW.
Узагальнюючи їх закиди на адресу воєначальників, виділяють кілька головних: Інша хвиля внутрішньоросійської реакції на відступ військ РФ у Харківській області — хаотичні спроби пояснити катастрофічні новини російській аудиторії.
Одна з найпопулярніших версій, яку російська пропаганда просуває останніми днями, — що в Україні із загарбниками нібито масово воюють військовослужбовці НАТО. Таку інформацію поширив, наприклад, рупор російської телепропаганди Володимир Соловйов.
Подібні тези майже одночасно поширили багато інших прокремлівських пабліків та мереж.
Український журналіст Андрій Цаплієнко на контрасті нагадав, як виглядають ті самі чорношкірі англомовні найманці з НАТО, опублікувавши одну з численних фотографій українських військових у звільнених містах та селищах Харківської області.
Ще одне обличчя російської пропаганди Маргарита Симоньян на тлі стрімкого наступу ЗСУ у дивній формі спробувала звернутися до брехливої тези про нібито «спільне минуле» України та РФ. І навіть згадала українську мову, існування якої ще недавно заперечувала.
«У цій ситуації найкраща картина майбутнього — це спільна картина минулого. Нашого спільного минулого, недавнього. Коли всі разом, коли День Перемоги, коли парад, коли і російську вчать, і українську. Коли і в кокошниках, і пісні співають чудові і однією мовою, і іншою.
Всі разом, всі раді, всі спокійні та горді тим, що ми разом. Чудова ж картина була. Я впевнена, що в історичній перспективі інший варіант неможливий», — заявила Симоньян.
А часом у російських телеефірах останніх днів почали з'являтися тези, які взагалі суперечать офіційній лінії Кремля.
Так, ексдепутат Держдуми Борис Надєждін в одному з недавніх ефірів заявив, що Володимира Путіна та Росію «підставили» деякі люди, які пообіцяли, що «спецоперація» буде швидкою та ефективною, а українці «самі підуть до Росії».
«Хтось казав, що українці здадуться, розбіжаться… — нагадав Надєждін, далі пустившись у ще більші одкровення.
— Ми підійшли до межі, за якою необхідно пам'ятати одну просту річ: перемогти Україну тими ресурсами, якими Росія намагається воювати в режимі колоніальної війни — контрактники там воюють, ПВК і так далі мобілізації немає — неможливо абсолютно.
Російській армії там протистоїть сильна армія, яку сповна підтримують економічно та технологічно країни Європи».
Коли ж ведучий порадив Надєждіну «стежити за риторикою» і уточнив, чи пропонує він оголосити загальну мобілізацію в Росії, той відповів: «Моя пропозиція — почати переговори про закінчення війни і перейти до політичних питань».
Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що публічні нападки на Сергія Шойгу і Міноборони Росії, що посилюються серед військових блогерів, можуть «захистити Володимира Путіна від відповідальності за постановку недосяжних цілей вторгнення» та ймовірне власноручне управління воєнною кампанією.
Путін може покласти всю провину через невдачі Росії на Міноборони та вище військове командування — навіть підтримати подібну критику, щоб і надалі знімати провину з себе особисто, вважають експерти ISW.
Однак міжнародні оглядачі звертають увагу і на ширший ефект військової критики та пропагандистського сум'яття, що дедалі більше кидає тінь на дії самого Путіна.
Наприклад, The New York Times пише, що розгром російських військ в Україні «ставить перед Володимиром Путіним новий політичний виклик»: він підриває імідж «компетентності і міці», над створенням якого диктатор працював протягом двох десятиліть.
«Сила — єдине джерело легітимності Путіна, — сказав у коментарі NYT Аббас Галлямов, колишній спічрайтер Путіна, а нині політичний консультант, який проживає в Ізраїлі. — А в ситуації, коли з'ясується, що сили в нього немає, його легітимність почне прагнути до нуля».
Галлямов навіть припустив, що події в Україні можуть призвести до того, що еліти, які оточують російського диктатора, наполягатимуть на призначенні наступника.
«Якщо вони [ЗСУ] продовжать знищувати російську армію так само активно, як зараз, — сказав Галлямов про українські сили, — то весь цей процес може ще більше прискоритися».
За словами аналітиків, з якими поспілкувалася NYT, фундаментальна проблема полягає в тому, що Путіна наздоганяє його схильність вводити в оману власний народ. Адже нещодавно він заявляв, що у війні в Україні Росія «нічого не втратила».
Тепер же очевидність невдач Росії «пробиває проломи» у заявах Кремля про те, що «російська армія нібито непереможна, що Україна пронизана корупцією та боягузтвом, а Путін — блискучий геополітичний стратег».
Російська політологиня Тетяна Станова зазначає, що рішення Кремля применшити інтенсивність та масштаби війни в Україні створило паралельні світи: з одного боку, це реалії найбільшої наземної війни в Європі за багато десятиліть, а з іншого — звичайна московська атмосфера.
За її словами, така стратегія ґрунтувалася на очікуваннях, що Росія швидко виграє війну. Однак тепер невдача за невдачею робить усе складнішим завданням спробу приховати той факт, що справи йдуть не за планом.
«Кремль у принципі будував усю свою політику на тому, що поразок бути не може, — сказала Станова. — Вони не були готові до того, що може статися зіткнення із цим другим паралельним світом».
Радник міністра внутрішніх справ України Вадим Денисенко в інтерв'ю Радіо НВ навіть висловив думку, що зараз у Росії вже формується нова ультранаціоналістична опозиція Путіну.
«Те, що ми бачимо за постами навіть [пропагандистів РФ Маргарити] Симоньян, [Володимира] Соловйова, за заявами [російського бойовика „ДНР“ Захара] Прилепіна, [терориста Ігоря] Гіркіна, можемо сказати, що в Росії вже формується нова опозиція.
Цю нову опозицію можна умовно назвати ультранаціоналістами, які бажають бути більшими націоналістами ніж Путін.
Вони розуміють, що конструкція політичної системи, в якій існувала Росія останні 22 роки, після смерті Жириновського, особливо на тлі поразок російської армії у Харківській області, починає змінюватись», — наголосив Денисенко.
За словами Денисенка, поки що складно прогнозувати, чи піде Путін на те, щоб інституціоналізувати цих націоналістів. Однак він вважає «величезним плюсом» той факт, що вони зараз «пробивають стіну мовчання».
Що з цим робити ? Я думаю, що ані ФСБ, ані [перший заступник керівника Адміністрації президента РФ Сергій] Кирієнко, який керує всіма виборчими кампаніями, відповіді на це запитання не мають. Що з цим робити далі вони не розуміють.