Після зустрічі з Путіним. Що читається між рядків у заявах Ердогана

Ігор Семиволос Директор Центру близькосхідних досліджень В інтерв'ю президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана американському каналу PBS є два моменти, на яких варто зупинитися детальніше Перший момент — змістовний.

Пов’язаний із домовленістю, як стверджує турецький лідер, про обмін військовополоненими. Ердоган натякає, що Туреччина була посередником під час цих переговорів. І можна припустити, що цей обмін стосується Азовсталі.

Ми ж пам’ятаємо про те, що Туреччина була серед тих країн, які виступали гарантом евакуації. Правда, інформація про обмін полоненими ще не підтверджена українцями, тут не знаю, наскільки Ердоган мав право про це оголошувати. Це вже, так би мовити, на його совісті.

Відео дня Другий момент — заяви Ердогана. Я би виділив дві. Перша — Ердоган фіксує території станом на 23 лютого. Він говорить про те, що однозначно ці території мають бути повернуті Україні.

Цю тему далі він не розвиває, але говорить про те, що Росія піде з цих територій, не акцентуючи увагу, яким шляхом це буде зроблено — через наступ ЗСУ чи внаслідок переговорів.

Але якщо ми послухаємо це інтерв'ю далі, то можемо зрозуміти, що все-таки Ердоган продовжує наполягати на переговорах як ефективному способі вирішення цього конфлікту.

Президент Туреччини, принаймні, демонструє реалістичне розуміння того, що зараз ці переговори неможливі. Але висловлює надію, що в майбутньому сторони вдадуться до Туреччини як до посередника.

І в цей кейс обміну полоненими, про який ще нічого не зрозуміло, Ердоган представляє як свою ефективну і позитивну участь у процесі. Ще одна заява — це Крим.

І тут Ердоган повторює свою позицію, яка не змінилася, про те, що Крим є частиною України і Крим має бути повернутий власному господарю. Ердоган не розшифровує, як Крим має бути повернутий, за яких обставин. Але це позиція Туреччини, і Ердоган укотре її фіксує.

Твердження про те, що мовляв, Ердоган намагається отримати протекторат над Кримом, вважаю абсолютною дурнею. А те, що російські православні монархісти про це стверджують, — це татарофобія, тюркофобія російської імперії радянських часів.

У цьому сенсі Україна має закони, зокрема, і про корінні народи. Ми рухаємося в бік того, щоб відновити кримськотатарську автономію у складі України для забезпечення повноцінного функціонування кримськотатарської нації.