Зброя, гроші, НАТО. У чому досяг успіху Володимир Зеленський під час європейського турне
13-15 травня відбулися візити Президента Зеленського до Італії, Ватикану, Німеччини, Франції і Великобританії. Такого великого та інтенсивного дипломатичного турне Володимира Зеленського не було, мабуть, за весь час його роботи на посаді Президента України.
Питання до істориків української дипломатії — чи було щось подібне у його попередників? Безумовно, зараз ми стали свідками надзвичайної дипломатичної активності керівника української держави. Чим вона була викликана? В кожному окремому візиті були свої конкретні цілі.
Наприклад, перед візитом до Німеччини Президент Зеленський окреслив ці цілі дуже лаконічно: "Зброя. Потужний пакет. ППО. Реконструкція. ЄС. НАТО. Безпека. " Схожі цілі, з деякими особливостями кожної конкретної країни, були і під час візитів до Італії, Франції і Великобританії.
Зверну увагу на те, що об’єднує Італію, Німеччину, Францію і Великобританію, і, відповідно, формувало схожий порядок денний в переговорах української делегації з керівництвом цих країн.
Всі чотири країни є не тільки впливовими членами ЄС і НАТО, а й членами "Великої сімки" (G-7). А вже за декілька днів — з 19 до 21 травня — відбудеться саміт лідерів G-7 в Хіросімі.
І для нас було важливо донести позицію і потреби України до лідерів окремих країн "Великої сімки" напередодні цього саміту.
Безумовно, в будь-яких переговорах Президента Зеленського з лідерами інших країн на першому місці — питання зброї, особливо зараз, перед початком наступу Збройних Сил України.
І дуже символічно, що якраз напередодні приїзду керівника української держави до Берліну Уряд Німеччини сформував черговий і рекордний пакет військової допомоги для підтримки України на суму близько 2,7 мільярда євро. Для порівняння нагадаю, що до 24 лютого 2022 р.
Німеччина взагалі не постачала Україні будь-якої летальної зброї. Також ми пам’ятаємо коливання Уряду Німеччини в питаннях постачання Україні танків та й іншої важкої зброї. І ось такі позитивні зміни. Про зброю і ППО Президент Зеленський домовився і в Італії.
Вечірній бліц-візит керівника української держави до Парижу 14 травня приніс домовленості про постачання Україні вже в найближчі тижні десятків бронемашин і легких танків.
15 травня вже у Великобританії було домовлено про постачання Україні ракет ППО і сотень нових ударних безпілотників дальнього радіуса дії з дальністю польоту понад 200 км. У Великобританії домовились і про навчання українських пілотів вже влітку.
Продовжується робота над формуванням "коаліції винищувачів". Як і в попередній історії з "танковою коаліцією", для її результативної реалізації ще потрібен певний час.
Під час візитів до Риму, Берліну, Парижу і Лондону обговорювались і питання макроекономічної підтримки України не тільки зараз, а й в повоєнний період.
В усіх зазначених європейських столицях підтвердили участь своїх країн у відновленні України після завершення нинішньої великої війни.
В даному контексті також нагадую, що вже в ці дні — 15-16 травня — в Лондоні відбувається чергова міжнародна конференція щодо відновлення України.
Ще одна тема, яка об’єднує візити Президента Зеленського до чотирьох великих європейських країн, — це питання європейської і євроатлантичної інтеграції України. Німеччина, Франція і Італія є найбільш впливовими країнами ЄС.
Україна готує політичний ґрунт для рішення про початок переговорів щодо вступу до Євросоюзу. Візити Президента Зеленського до Риму, Берліну і Парижу зокрема спрямовані і на вирішення цього завдання.
А вручення Президенту Зеленському премії Карла Великого, якого сприймають як прадіда об’єднаної Європи, є ще одним символічним підтвердженням, що Україну вже де-факто вважають частиною великої європейської родини.
Між іншим, ця премія вручається якраз за вагомий внесок в об’єднання Європи. І дуже знаково, що зараз її отримав Президент України. Але на сьогодні ще більш важливим пріоритетом для України є питання перспективи членства в НАТО.
Напередодні вільнюського саміту НАТО, якій відбудеться в липні поточного року, дипломатичні зусилля України зосереджені в першу чергу саме на цьому питанні. Зрозуміло, що поки триває нинішня велика війна, НАТО не буде обговорювати вступ України до Альянсу вже зараз.
Але треба визначати алгоритм подальших дій в цьому напрямку, відразу після завершення війни. Україна послідовно, крок за кроком, розширює коаліцію прихильників вступу нашої країни до НАТО.
Конкретним результатом в цьому контексті стало підписання Президентом Зеленським і канцлером Шольцем спільної декларації, у якій, серед іншого, Берлін висловив підтримку руху України до членства в НАТО. Схожа декларація була підписана також із Францією.
Для порівняння нагадаю, що в 2008 р. саме Німеччина і Франція заблокували надання Україні і Грузії Плану дій щодо членства в НАТО. Зараз ми бачимо протилежну ситуацію, хоча ще треба попрацювати над згодою цих країн на прискорений рух України до НАТО.
Окрема і найбільш складна тема, яка обговорювалась в Римі, Берліні і Парижі, — тема миру, мирних перемовин і умов завершення війни між Росією і Україною. Найбільшу інтригу викликала зустріч Президента Зеленського з Папою Римським Франциском.
Навколо "мирної місії" Понтифіка багато розмов, ще більше конспірології. Проте за словесним туманом майже не проглядається конкретика.
Зустріч Президента України з главою римсько-католицької церкви була важливою саме для прояснення цієї заплутаної і не достатньо визначеної ситуації.
Українська делегація мала зрозуміти позицію Понтифіка щодо його "мирної місії" і, зокрема, чітко сформулювала свою позицію щодо мирних перемовин.
Президент Зеленський заявив українську позицію в цьому питанні дуже конкретно: "Нам не потрібні посередники, нам потрібен справедливий мир". Про справедливий мир було заявлено і в Берліні.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що виведення російських військ є необхідною передумовою для встановлення миру в Україні. Тема справедливого миру напевно обговорювалась і в Парижі під час зустрічі президентів Франції і України.
Дуже важливо, що лідери всіх чотирьох великих європейських країн, які відвідав Президент Зеленський, публічно підтримали формулу миру керівника української держави.
Під час кожного закордонного візиту Президент Зеленський дякував нашим партнерам за допомогу — воєнно-технічну, макроекономічну і гуманітарну, зокрема, за надання прихистку українським біженцям від війни. І це не формальна протокольна дія, а щира емоційна подяка.
Слова подяки, зустрічі з журналістами і представниками громадськості це ще і форма налагодження емоційного зв’язку не тільки з владою окремих країн, а й з їх суспільствами.
Особисті добрі стосунки з лідерами окремих країн також мають величезне значення для просування національних інтересів. Це дуже помітно на прикладі Італії. Скільки було негативних прогнозів після приходу до влади в Італії коаліції правих партій.
В Росії дуже сподівались, що це схилить політику Італії в бік Москви і зруйнує єдність західної коаліції. Але цього не сталося.
Дуже помітно, що нинішній прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні з великою повагою і симпатією ставиться до Президента України Володимира Зеленського. Вона увірвалися до політичного Олімпу також стрімко і несподівано, як нинішній керівник української держави.
Між політичними лідерами двох країн склалися добрі особисті стосунки і це позитивно впливає на відносини між Україною і Італією.
За майже 15 місяців великої війни між Росією і Україною явно в позитивний бік змінилися і стосунки між Президентом Зеленським і керівниками Німеччини — Федеральним канцлером Шольцем і Президентом ФРН Штайнмаєром.
Нинішній візит керівника української держави до Німеччини підтверджує і посилює цю тенденцію. Стосунки Зеленського з Макроном взагалі почалися ще під час президентських виборів в Україні і вже стали одним з чинників сучасної європейської політики.
Візит Президента Зеленського до Великобританії став наочним підтвердженням дружніх стосунків лідерів двох країн, що врешті решт дає і вагомі зовнішньополітичні результати.