Удари по Росії — лише початок. Який план перемоги привезли в Україну Блінкен і Леммі
Відомо, що в п’ятницю, 13 вересня, у Вашингтоні прем’єр Великої Британії Кір Стармер і президент США Джо Байден мають видати ліцензію ЗСУ на полювання в путінських територіальних угіддях західними далекобійними ракетами.
Тут постає логічне запитання: для чого тоді двоє поважних панів — держсекретар США Ентоні Блінкен і міністр закордонних справ Британії Девід Леммі летіли через пів світу в Україну, коли все вже вирішено?! Щоб обговорити значно важливіші питання.
Судячи з натяків, Захід проситиме в Києва прагматичнішого підходу до формулювання стратегії оборонної війни. З одного боку, партнери підтримують довготривалу мету — повернення Україною контролю над усією територією в кордонах 1991 року.
З іншого, для перемоги українців над Мордором — у нашому розумінні слова — Захід мав би виписати воєнний чек на сотні мільярдів доларів, чого ні Вашингтон, ні Європа в реальності зробити не в змозі.
Тому НАТО потрібна проміжна мета війни, яку Сили оборони збираються досягти воєнним шляхом. Це допоможе західним чиновникам переконати своїх виборців в доцільності допомоги Україні, зокрема і зброєю, зазначає The Wall Street Journal.
Оскільки очікування Києва не збігаються з фінансовими реаліями в кабінетах Брюсселя і Вашингтона, Блінкен днями заявив, що збирається разом з Леммі до України, щоб уточнити, "як саме українці бачать свої потреби в цей момент… і що ми можемо зробити для підтримки цих можливостей".
А потім — прозвітувати Байдену та Стармеру. До речі, не варто думати, що тут все вирішено й американські друзі Московії вже здалися і не обставлять оту згоду численними обмеженнями, про це пише Financial Times.
Якщо ж дивитися глобально, то видання ЗСУ ліцензії на атаки західною зброєю на території РФ — це прелюдія, лише один з етапів допомоги Україні, будуть і інші. Натомість Україна повинна заземлити очікування, тобто фактично піти на територіальні компроміси.
Власне, українська делегація збирається до Вашингтона, де, очевидно, й доповідатиме "прагматичний" "план перемоги", підказаний Блінкеном. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.