Батько, полководець, збирач. Який образ готують Путіну на виборах і які в цьому криються проблеми
Або царем, що доречніше. Саме під формат "царя" і створюється контур виборчої кампанії в РФ. На перший погляд, Путіну боятися нічого — соціологія малює хороші цифри "народної підтримки". Ба більше, населення пов'язує своє майбутнє саме з однією персоною.
Або наступником, на якого ця персона вкаже. Та ж соціологія демонструє основний страх росіян — відсутність "спадкоємця трону". Ідеально для Путіна? Так, але не зовсім.
Як це бувало в російській історії, правитель, який припустився слабкості, або зазнав військової, або військово-політичної поразки, легко втрачає владу. Відповідно, завдання кремлівської пропаганди на найближчі місяці зведено до кількох основних напрямів.
Питання зовнішньої політики, до речі, пропагандисти обіграють дуже обережно. Основна тезова конструкція залишається незмінною — "Війна Заходу проти РФ руками України". Тому активно підсвічується тема "західної загрози", аж до втручання у вибори.
Але не надто акцентується рівень "зовнішньополітичних успіхів" — адже війна поки що триває. Концепція "царя" хороша в Росії тим, що населення розуміє, кого слухатися, кому підкорятися.
А можливий негатив, починаючи від особистих питань, закінчуючи провалами у внутрішній політиці, вкладається в старий формат випуску пари "цар хороший-бояри погані". Де робиш публічну прочуханку бояр (або просто вбиваєш) — і народ отримує порцію "справедливості".
До речі, така сама система масштабується і на рівень регіонів, де губернатор — "государева людина", "мініцар", а місцеві еліти якраз є "поганими боярами".
Такий формат, окрім усього іншого, створює запобіжник від потужних сепаратистських рухів, оскільки винуватцями "всіх бід" виставляють якраз тих, хто міг би виступати організуючою силою протистояння з центром, — місцеві бізнес- і політичні угруповання.
Але концепція царя таїть у собі й небезпеку. Якщо цар демонструє слабкість, особливо якщо ця слабкість знаходить очевидне підтвердження — царя зносять. І обирають (призначають, у разі палацових переворотів) нового. Слабкість царя — це, зокрема, й електоральні результати.
Тобто кількість громадян РФ, які своїми голосами продемонстрували відданість правителю. Тому для Кремля отримати на виборах менше 70% вкрай ризиковано. Із цим підходимо до теми викликів. Політичне поле підготовлено. Його ще, природно, прорідять.
До виборів Путіну потрібна ще "перемога" на фронті — адже ЗС РФ "своїми силами" не демонстрували успіхів уже дуже давно. Тому йдуть штурми українських позицій. Але може трапитися і несподіванка.
А що, якщо замість перемоги РФ отримає хорошого ляпаса? Не обов'язково наступом на фронті. Давайте подивимося на ЧФ РФ, Кримський міст або цілі всередині РФ. Коронацію нового царя це не скасує, але його позиції трохи похитне.