Це послаблює ворога. Як вибухи в Криму вплинули на окупантів, і чому українська ППО почала краще збивати ракети
9 серпня в історії російсько-української війни відкрилась нова сторінка: вперше за вісім років окупації в Криму пролунали вибухи на військовому аеродромі.
Внаслідок цього, як повідомило американське видання CNN, Росія зазнала найбільших втрат в авіації за день з часів Другої світової війни. Ні українські, ні російські сили не визнали, що стало наслідком удару.
Міноборони РФ пояснило вибухи «детонацією кількох авіаційних боєприпасів».
Міноборони України, зі свого боку, заявило, що не може встановити причину «пожежі» на території аеродрому, але нагадало про «правила пожежної безпеки та заборону куріння у невстановлених місцях».
Але більшість міжнародних і вітчизняних експертів, як і авторитетні західні ЗМІ впевнені: вибухи на російській військовій базі стали наслідком атаки ЗСУ.
НВ розпитав у речника Повітряних сил України Юрія Ігната, як подібні вибухи в Криму послаблюють ворога, а також про те, що допомагає сьогодні українській протиповітряній обороні (ППО) ефективніше збивати ворожі ракети.
— 9 серпня на військовому аеродромі в Криму пролунали потужні вибухи. Наскільки цей інцидент є серйозним ударом по ворогу? — Виведення будь-якого аеродрому з ладу [послаблює ворога].
Зокрема такого, що знаходиться недалеко до наших кордонів, в тимчасово окупованому Криму. Аеродром Саки в Новофедорівці постійно використовується [російськими] літаками для патрулювання чорноморського басейну.
А це надає певну підтримку окупаційним військам військово-морських сил — кораблям. Йде комплексна підтримка із берегової лінії Криму засобами протиповітряної оборони, так само з повітря ті кораблі можуть прикривати винищувачі, які там базувалися і базуються.
А це — Су-30СМ (схожий на наш Су-27), бомбардувальники Су-24М, деякі транспортні літаки — Іл-76МД, можливо, ще гелікоптери. Супутникові знімки напередодні цих вибухів показують, що там було чимало авіаційної техніки та озброєння.
Тому аеродром, який знаходиться за 200 км від українського кордону, потенційно є серйозною загрозою. З нього постійно злітали літаки в режимі 24/7. А коли ще Зміїний був окупований Росією, то між ним і Севастополем літаки курсували по колу, патрулюючи.
Ось таке стратегічне значення має цей аеродром. Так само як і інші аеродроми в Криму, яких є близько п’яти: Джанкой, де стоїть їхня техніка, Бельбек та інші. Це колишні наші аеродроми, де працювала авіація Повітряних сил.
— Що буде з аеродромом в Новофедорівці? — Вони ж били по усіх наших аеродромах [на початку повномасштабного вторгнення], ми ж їх якось відновлюємо і робимо це швидко.
Річ в тому, що якщо вибухнули склади із пально-мастильними матеріалами, ракетно-артилерійським озброєнням, якщо знищено літаки і пошкоджена злітно-посадкова смуга, то деякий час це все потребуватиме відновлення.
Тому те, що виведено з ладу цілий аеродром з літаками і боєкомплектом, для нас є чудовими новинами. — Де ще мають статись подібні вибухи, щоб суттєво послабити Росію в повітрі? — Та всюди мають статись. У них десятки аеродромів на території Росії і Білорусі.
Починаючи з Криму і в будь-якому великому місті в Росії є військові аеродроми довкола кордонів України.
Так само на території Білорусі вони [росіяни] використовують всі військові аеродроми для базування своєї авіації, розміщення там зенітних ракетних систем та оперативно-тактичних комплексів Іскандер, Точка-У. Все повністю використовується і застосовується.
Єдине, що вони зрозуміли, що десь можуть статися, як вони кажуть «хлопки», і розміщують свою авіацію дещо подалі. Разом з тим, їхня авіаційна діяльність в небі є постійною. Ми постійно бачимо на радарі до 20 літаків.
Вони у нас позначені їхнім червоним кольором: курсують постійно довкола України — від Білорусі і до Криму. А це літаки різних типів: і БПЛА, і тактична авіація. Тому аеродроми противника — це серйозна для нас загроза.
Але, наскільки ви знаєте, від ракет окупантів фактично не вдасться вберегтись зараз якимось виведенням з ладу аеродромів.
Тому що запускають крилаті ракети як з району Астрахані [російське місто, що знаходиться за 800 км від українського кордону], так і з кораблів Чорноморського флоту, які можуть бути в бухті Севастополя, чи значно далі.
Дальність цих ракет дозволяє долати тисячі кілометрів і вражати цілі на території нашої держави. — США вже передали Україні протирадіолокаційні ракети та запасні частини для винищувачів.
Яку це перевагу дає Україні? — Ми постійно з нашими партнерами, не лише з США, підтримуємо переговори щодо надання Україні на будь-яких умовах (чи закупівлі, чи по партнерських угодах) запасних частин.
Ми не можемо їх більше ніде взяти, як в країнах центральної Європи та тих, де є на озброєнні така ж техніка, як у нас. Це техніка радянського виробництва: БУК-М1, С-300, а також літаки, штурмова авіація тощо. Все, що вони нам дають — суттєво допомагає.
І мова йде не лише про запчастини, а й про боєкомплект. Знаємо, що суттєво відчувається дефіцит артилерійських снарядів, — це вже стосується артилерії, а не Повітряних сил.
Саме тому ми перейшли на натівські гармати не лише через їхню далекобійність, точність і сучасність, а й через дефіцит снарядів 152 мм радянського зразка. Це був вимушений крок, бо противник завдавав у 20 разів більше артударів, ніж ми, на окремих напрямках.
І, власне, партнери нам дають не лише артилерійські снаряди, а й боєкомплект до інших видів озброєння. Все в комплексі дійсно дуже допомагає - ми щодня завдаємо удари. — А як щодо протирадіолокаційних ракет? — США уже офіційно підтвердили надання цих ракет.
Вони є надзвичайно корисною річчю для Повітряних сил і будуть знищувати противника надзвичайно ефективно. Протирадіолокаційна ракета — це засіб, який буде скеровуватись на те озброєння і військову техніку [ворога], яка має радіовипромінювання.
Тобто радіолокаційний сигнал, який буде надходити з радара противника, буде вловлюватись ракетою і вона йтиме точнісінько на нього. І такі ракети покликані ефективно знищувати ППО, та й усе, що випромінює радіолокаційний сигнал.
Цього дуже боїться противник, адже він уже дуже серйозно наситив окуповані території засобами ППО. Є ешелонована оборона, різні засоби — [комплекси] Панцир, Тор, Бук М-1 (М-2, М-3), С-300 (середньої дії) і С-400 (дальньої дії).
І чим скоріше ми отримаємо достатню кількість цих ракет, тим швидше ми знищимо [російську] ППО на тимчасово окупованій території, і це дозволить нашій ударній авіації завдавати ударів вглибині оборони противника.
— Тобто це відкриє нам шлях у небі для літаків, дронів, ракет. — Звичайно. Сухопутним військам надзвичайно важко просуватися без авіаційної підтримки. Тому що [відбувається] оборона з окопу, ворог заривається в землю і побудував уже серйозні укріплення.
І тут, власне, потрібна авіаційна підтримка і БПЛА, і винищувальної, ударної, штурмової авіації, і гелікоптерів. Хто контролює повітряний простір, той приречений на успіх.
— Чи вдалось з допомогою цих ракет вже частину російських ППО знищити? — Якщо ці ракети нам надають партнери, значить ефективність їх уже доведена. Їх адаптували до наших винищувачів. Це певний вимушений крок. Зрозуміло, що нам все одно потрібні сучасні літаки F-16 чи F-15.
Протирадіолокаційні ракети — це лише окремий вид озброєння, яке може нести багатоцільовий винищувач. Це ракети, які покликані нищити радіолокаційні засоби (ППО).
Сучасні винищувачі із сучасним озброєнням можуть виконувати багато функцій — вести повітряні бої, завдавати ударів по повітряних, наземних цілях тими зразками озброєння, які є надзвичайно ефективними в арміях країн НАТО і є на озброєнні в американські армії.
— Останнім часом Повітряні сили більш ефективно перехоплюють ракети. З чим це пов’язано? — Повітряні сили більше перехоплюють ті ракети, що раніше перехоплювали з меншою ефективністю. Це стосується крилатих ракет, які летять зі швидкістю близько 900 км на годину.
Хоч вони технологічні й сучасні ракети (типу Калібр, Х-101, Х-555), але їх здатна наша ППО знищувати. Тактико-технічні характеристики цих ракет дозволяють їх знищувати нашими зенітними ракетними комплексами.
Щодо інших ракет, які застосовує противник — Х-22, Х-31, Онікс, Кинджал чи Іскандер — ми, на жаль, не можемо ефективно використовувати наші засоби. Тому що Кинджал — це взагалі гіперзвукова ракета і надзвичайно сучасна.
Це, фактично, Іскандер, який злітає не з землі, а з повітряного носія. Запуск Іскандерів, які вилітають, наприклад, з території Білорусі, можна виявити з допомогою різних джерел інформації. Кинджал — це ракета, яка запускається з літака МіГ-31 переважно.
Цей винищувач злітає з глибини Росії, здіймається надзвичайно високо і випускає цю ракету. Те, що відбувся пуск, не завжди видно, тому що це складна радіолокаційна ціль.
Ця ракета летить у верхніх шарах атмосфери на надзвичайно великій швидкості до точки, де має опуститись на ціль. При заході на ціль, досягається ще вища швидкість, близько 12 тис. км на годину, і ракета опускається з цієї неймовірною швидкістю вниз.
Бойова частина становить 500 кг — можна уявити, який вибух може створювати ця небезпечна зброя. Але як радіолокаційно її виявити дуже важко, так і знищити її фактично неможливо.
На щастя, цих Кинджалів у них мало і, очевидно, вони будуть їх застосовувати по надзвичайно важливих для них цілях.
А от Калібри, Х-101 і Х- 555 збиваються [українськими військами] тільки тому ефективніше, що вже за 5 місяців наші бійці, зенітники, винищувачі і ППО Сухопутних військ та інші підрозділи Сил оборони вже більш-менш навчилися виявляти ці цілі і знешкоджувати їх.
Відбувається, безумовно, краща взаємодія між різними структурами. Якщо ракета летить 900 км на годину, щоб її знищити, потрібно, щоб кожен на своєму місці спрацював надзвичайно якісно і точно, а на завершальному етапі хтось один все ж таки взяв і влучив у цю ракету.
Власне, це вже досягається шляхом досвіду і ми маємо такі результати, коли збиваємо чотири з шести ракет, чотири з чотирьох, чи сім з восьми. Це надзвичайно крутий результат з урахуванням того озброєння, що у нас є ще із 70−80-х років, а російські ракети — 2015 року випуску.
Ми розуміємо, що робимо неможливе для того, щоб падало на голову цього менше. — Ви раніше говорили про те, що для кращої роботи Повітряним силам потрібні системи ППО середньої та великої дальності дії.
Чи просувається питання отримання цих систем? — Ми можемо зараз говорити не про якісь там дальності, а про конкретно те, що нам обіцяли партнери. У нас є діючі угоди з Німеччиною і Норвегією про надання Україні [систем ППО] NASAMS та IRIS-T.
Вже в пакеті допомоги ми бачимо, що американці надають нам ракети до NASAMS. Ракета до цих систем — це AIM-120 AMRAAM. Їхня кількість не озвучується, але вони є у списку допомоги. Це говорить про те, що ці комплекси ми все ж будемо отримувати.
Певні урядовці озвучували, що мова йде про дві батареї з певною кількістю установок. Щодо IRIS-T також є інформація, що процес не буде швидким, що все залежить від того, наскільки виробництво в Німеччині буде спроможне виготовити необхідну для нас кількість цих систем.
А їх нам потрібно надзвичайно багато. Ну, як би там не було, іншого шляху у нас немає. Я знаю, що ведуться перемовини і щодо надання інших систем, щоб посилити вже існуючу нашу систему ППО — а це [радянські] БУК М1, С-300.
Зрозуміло, що це саме те, що зараз стримує ворога і він фактично не залітає на підконтрольну Силам оборони України територію. Це той щит, який ми маємо. На жаль, на сьогоднішній день більше систем, які би оберігали наше небо від російської авіації, немає.