Записуємося в чергу, щоб ударити Storm Shadow: Ігнат про роботу тактичної авіації ЗСУ (фото)

Полковник авіації привітав слова українського льотчика Су-24, який поділився деталями бойових буднів. За його словами, запускати крилаті ракети — це почесна місія для пілотів, яка потребує високої підготовки.

Льотчики тактичної авіації України продовжують успішні бойові вильоти на фронтових бомбардувальниках Су-24М, які на льотному жаргоні називають "валізами" за їхню здатність переносити великі "подарунки" для ворога.

Про важливу роль українських льотчиків розповів 28 жовтня полковник Юрій Ігнат, виконувач обов'язків начальника управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ.

Пілот Су-24М Віктор, який виконує бойові завдання з моменту початку повномасштабного вторгнення, поділився деякими деталями своєї служби. Перед кожним вильотом у нього є традиція — випити кави й закурити сигарету.

Наразі його екіпаж і колеги сфокусовані на застосуванні західних високоточних крилатих ракет Storm Shadow і Scalp, що вимагає високої підготовки й точності виконання.

Завдання просте тільки на перший погляд: вийти на рубіж пуску, запустити ракету і повернутися на оперативний аеродром. Але успіх операції вимагає точного планування, включно з програмуванням ракети та комплексною розвідкою, щоб ракета вразила ціль.

"Ми записуємося в чергу, щоб пускати "крилаті". А чого дивуєтеся, так і є. Кожен хоче виконати цю почесну місію. Є екіпажі, є літаки, а от ракет західних недостатньо. . . Хлопці дуже вмотивовані й цілеспрямовані, тому й черга! Коли треба йти на бойове, у нас немає запитань: "А чому я. . .

" У нас кажуть: "А можна я. . . ", — розповів Віктор. З перших місяців повномасштабного вторгнення українські бомбардувальники проривалися крізь ППО противника, завдаючи ударів по живій силі й техніці окупантів.

Віктор також виконував небезпечні вильоти під Брянськ, допомагаючи послабити наступальний потенціал противника. Однак не всі операції завершувалися вдало, пише Ігнат.

В одному з бойових вильотів Віктору та його командиру довелося катапультуватися, коли літак був пошкоджений ракетою. Командир отримав травми, але Віктор після реабілітації повернувся до польотів.

Одного разу, на навчальному Л-39, екіпаж Віктора зіткнувся з аварійною ситуацією через удар птаха — унаслідок цього катапультування спрацювало тільки для одного пілота. Віктору вдалося посадити літак, хоча він втратив товариша.

Ігнат підкреслив, що бойовий дух українських льотчиків залишається високим. Пілоти чекають можливостей для більш дальніх ударів, включно із завданнями на значні відстані.

Полковник Євген Булацик зазначив, що багато хто з пілотів, включно з Віктором, брав участь в операції зі звільнення Зміїного, де вони успішно знищили ворожі позиції. "За час нашої розмови Віктор викурив більше звичної норми. У його очах видно біль, він виглядає втомленим.

І навіть не фізично, з огляду на поважний вік, а морально, як і всі ми.

Але в його голосі я почув упевненість і рішучість, віру і завзятість, ненависть до ворога і відчайдушне бажання довести справу до кінця, побачив воїна-захисника, для якого Україна — не просто територія!" — написав на закінчення Ігнат.