Інше

Два тижня на "мир": що ще має зробити Путін щоб Трамп ввів санкції проти Росії

Поширити: Попри чергові обстріли в Україні, президент США Дональд Трамп відкладає запровадження санкцій проти Росії, пояснюючи це шансом на мир. Втім, експерти вбачають у його кроках не стільки дипломатію, скільки політичний торг.

Фокус з’ясовував, що має статися, аби Трамп таки змінив свою позицію — як і обіцяв. Президент США Дональд Трамп повідомив, що не запроваджує нові санкції проти Росії, щоб не зірвати потенційну мирну угоду.

Він висловив глибоке розчарування через нещодавні обстріли, які призвели до загибелі людей, під час того, що він назвав "переговорами".

Про це Трамп заявив під час брифінгу після церемонії приведення до присяги тимчасового виконувача обов’язків прокурора США в окрузі Колумбія. Американський президент зазначив, що ситуація з миром в Україні може прояснитися протягом двох тижнів.

Він підкреслив, що наразі ведуться переговори з Путіним. Трамп пообіцяв, що протягом двох тижнів стане зрозуміло, чи дійсно Росія прагне завершити війну. Якщо виявиться, що Путін "водить за ніс", США можуть змінити свою реакцію.

Варто зазначити, що раніше Трамп заявляв про своє розчарування через байдужість Путіна до перезавантаження відносин між Росією та США. Крім того, заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв погрожував Трампу третьою світовою війною.

Якщо розглядати це з точки зору особистих стосунків — начебто між двома чоловіками — то так, виглядає, що Путін має зробити щось особисте Трампу, щоб той змінив свою симпатію до нього або жорстко відреагував.

Але у геополітиці все працює не так, підкреслює у розмові з Фокусом політолог Олег Постернак. "У міжнародних відносинах визначальними є національні інтереси. Інтерес США полягає у налагодженні відносин з Москвою, щоб разом протидіяти Китаю.

Це — макростратегічна мета майбутньої адміністрації Трампа. І саме тому він не хоче розмінювати цю велику стратегію на критику Путіна, санкції проти Росії чи повернення до політики Байдена.

До того ж Трамп не хоче виглядати як Байден — навіть у питаннях підтримки України чи критики Росії. Він демонструє альтернативний, відмінний підхід", — каже Постернак.

Політолог впевнений, що з точки зору геополітики, навіть якби Путін, умовно кажучи, публічно плюнув на портрет Трампа — це не означає, що Трамп відреагує. Бо все залежить не від емоцій чи символічних жестів, а від великої стратегії.

Проте експерт зазначає, що безумовно така позиція Трамп шкодить його авторитет. "Так, певною мірою це підриває його образ сили. Адже Трамп сприймає себе як сильного лідера і намагається постійно це демонструвати — у заявах, твітах, діях.

А сильний лідер, якщо вже заявив щось — має дотримуватись своєї позиції", — продовжує політолог. Якщо американський лідер позиціонує себе як того, хто може "нагнути" Путіна і зупинити війну, то кожна поступка чи бездіяльність знижує цю внутрішню логіку сили.

Проте Трамп може компенсувати такий удар по репутації іншими гучними досягненнями — скажімо, уклавши вигідну угоду з Іраном або завдавши економічного удару Китаю. Так, за словами Постернака, він перекриє враження бездіяльності в українсько-російському питанні.

"Але варто враховувати, що для більшості американців війна в Україні — це далека тема. Вона не на часі, не викликає сильного емоційного відгуку, не є частиною їхнього повсякденного життя.

Її значення відчутніше для європейців, ніж для пересічних громадян США", — підкреслює політолог. Більшість американців сприймають війну в Україні як зовнішній, другорядний конфлікт.

За даними Pew Research Center, лише 28% громадян США вважають підтримку України "дуже важливою" для національних інтересів США (станом на початок 2025 року).

Це дає Трампу простір для маневру: він може ігнорувати санкції та критику Путіна без значного репутаційного удару серед свого електорату. Однак Трамп не одноразово натякав на те, що Росію може очікувати санкції, якщо Путін буде зволікати з припиненням війні.

На цей раз президент США поставив умовний термін у два тижні.

На думку Постернака, ймовірно, у його адміністрації є альтернативний план — ідеться і про законопроєкти у Сенаті про мита, і про нові інструменти впливу, дипломатичний тиск, запобігання поверненню Росії до "великої вісімки", зміна тону США в Раді Безпеки ООН, натяки на вторинні санкції тощо.

"Але якщо будуть санкції проти Росії, но особисто проти Путіна — ні. На це Трамп не піде", — каже політолог. Ще під час попередньої президентської каденції Трампа його ставлення до Володимира Путіна викликало запитання.

Колишній радник з національної безпеки Джон Болтон неодноразово заявляв, що Трамп "захоплювався Путіним" і розглядав санкції лише як інструмент політичного торгу, а не як покарання за агресію. У 2025 році ситуація не змінилася.

Трамп продовжує декларувати, що зможе завершити війну в Україні за 24 години, але водночас уникає прямої критики Кремля.

Аналітики Kyiv Independent зазначають, що Трамп не розглядає санкції як моральну позицію — для нього це важіль, який можна використовувати для укладення вигідної угоди.

Зокрема, в адміністрації Трампа обговорювали можливість зняття обмежень з окремих російських компаній в обмін на певні поступки Москви. Цей підхід викликає тривогу серед союзників США.

У Берліні та Парижі побоюються, що така "гнучкість" підірве єдність Заходу в питанні підтримки України. Колишній посол США в Росії Майкл Макфол вважає, що Трамп не просто прагне порозумітися з Путіним, а й бачить у ньому потенційного союзника у протидії Китаю.

Однак такий підхід суперечить риториці Трампа як "сильного лідера", що діє рішуче. Як зазначає New York Post, Путін, ймовірно, грає на тому, що Трамп не готовий до відкритої конфронтації з ним, і тому уникає реальних санкцій або різких заяв.

На думку політолога Володимира Фесенко, президент Дональд Трамп у своїх заявах демонструє суперечливу позицію: з одного боку, він критикує Володимира Путіна, звинувачуючи його в ескалації конфлікту, а з іншого — намагається виступати як захисник Росії, стверджуючи, що без його втручання ситуація була б набагато гіршою для Москви.

Це свідчить про прагнення Трампа швидко завершити війну в Україні, навіть якщо для цього доведеться йти на поступки Кремлю.