Чому потрібно відновити приватизацію, попри те, що війна триває
Загалом же на цифровій платформі для релокації бізнесу, створеної Міністерством економіки, зареєструвалися понад 1700 підприємців, які виявили бажання перемістити бізнес подалі від зони бойових дій.
В умовах затяжної війни дуже важливо, щоб економіка продовжувала працювати, тому держава максимально сприяє бізнесу, який хоче перенести виробничі потужності.
За кілька місяців війни західні області стали промисловим хабом для підприємств, що працювали уздовж лінії фронту. Відео дня Одна з найбільших проблем, з якою стикається бізнес при переїзді до іншого регіону, — відсутність виробничих площ.
У той же час у західних та центральних регіонах є чимало державних підприємств та об'єктів нерухомості, якими могли б скористатися релоковані підприємства для відновлення своєї роботи.
Можливість придбати у держави майданчики дозволить вирішити цю проблему та вберегти від закриття десятки компаній. А це означає збереження робочих місць та джерела майбутніх податків.
«Під час релокації підприємств з областей, де йдуть бойові дії, потрібно оперативно шукати нові приміщення. Підприємець прагне здійснити надійне капіталовкладення, яке наразі не може задовольнити ринок оренди.
І це питання може вирішити процедура приватизації», — зазначає Катерина Глазкова, виконавчий директор Спілки українських підприємців.
Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували розроблений Фондом держмайна та депутатами законопроєкт № 7451, який покликаний розблокувати приватизацію та перетворити занедбані активи на працюючий бізнес.
«Багато об'єктів державної власності без належних інвестицій руйнується, тоді як вони здатні приносити користь — випускати соціально важливу та оборонну продукцію, перетворитися на мультимодальні хаби чи стати житлом для людей, будинки яких зруйнував агресор», — додає Катерина Глазкова.
Особливість законопроєкту не лише у відновленні приватизації як такої. Автори документу пропонують низку новацій, що покликані зробити процедуру приватизації ще більше орієнтованою на бізнес та доступною, відтак ефективнішою як для держави, так і для підприємців.
Українське законодавство забороняє продавати активи, на які накладений арешт. Судова тяганина може тривати роками і за цей час підприємство може втратити у ціні настільки, що кредитори навряд чи отримають свої кошти навіть після продажу вже в процедурі банкрутства.
Наразі у Фонду держмайна є 115 таких підприємств, щодо яких вже прийнято рішення про приватизацію. Вони роками простоювали через арешт майна та генерували збитки.
Законопроєкт пропонує дозволити приватизацію арештованих активів, а на нового власника буде покладатися зобов’язання щодо погашення заборгованості перед державою та іншими кредиторами, при цьому до такого погашення усі арешти та заборони будуть зберігатися за новим власником.
Серед інших важливих змін, які пропонує законопроєкт — оплата за об'єкти до укладання договору купівлі-продажу. Це буде додатковою гарантією виконання зобов’язань покупцем та дозволить більш оперативно отримати гроші в бюджет.
Строки підготовки об'єктів до аукціонів та їх проведення буде суттєво скорочено. Ще однією важливою зміною є збереження всіх дозволів та ліцензій для нових власників єдиних майнових комплексів.
Це дозволить розпочати роботу на придбаному комплексі одразу після приватизації. Зараз потрібно отримувати всі дозвільні документи ще раз. Аукціони великої приватизації (вартість активу понад 250 млн грн) відбуватимуться виключно шляхом електронних публічних аукціонів.
Поновити процес великої приватизації законодавці пропонують вже після перемоги у війні. «Потрібно виставити на приватизацію все непрофільне державне майно.
Якщо бізнес запропонує хорошу ціну зараз і запропонує ту саму ціну за 5 років, то треба продати сьогодні, щоб підприємство працювало. Приватний бізнес — найбільш ефективний», — вважає Президент Івано-Франківської ТПП Андрій Левкович.
Коли йдеться про продаж малих і середніх об'єктів, то держава отримує більшу вигоду не від одноразового надходження коштів, а від того, що бізнес починає працювати, платити податки, створювати робочі місця та продукцію з доданою вартістю замість того, щоб розвалюватися і накопичувати борги.
«Під час війни, звичайно, ціна нижча, але сподіватися, що вона буде вищою після війни немає сенсу. Все знецінюється дуже швидко. Момент закінчення війни незрозумілий.
Потрібно залишити максимум 30 стратегічних підприємств оборонного комплексу, природних монополій, які важливі для безпеки держави, а все решта має працювати в бізнесі і генерувати податки і робочі місця.
Саме це дозволить наповнювати бюджет краще, ніж зараз», — підкреслює Генеральний директор групи компаній Advanter Group Андрій Длігач. У державній власності залишаються тисячі обʼєктів по всій країні, які не використовуються.
Це старі будівлі, промислові майданчики, звичайні гаражі та склади. Покинутими стоять і деякі виробництва, комбінати хлібопродуктів, спиртзаводи тощо. З кожним роком їх вартість знижується, а борги продовжують накопичуватися.
Радник Всеукраїнської аграрної ради з питань взаємодії з органами державної влади Дмитро Кохан наводить приклад Писарівського спиртзаводу на Одещині, балансова вартість якого на паперах — понад 80 млн грн.
Однак за роки простою від заводу залишилися лише будівлі, які продовжують розтягувати на будматеріали. Після зупинки заводу з нього розікрали спирт, обладнання та метал.
«Наша позиція проста — потрібно забезпечити прозорий конкурс і хто може і хоче зараз вкладати кошти в нашу країну — їх треба носити на руках. Зараз треба всіляко допомагати будь-якій підприємницькій ініціативі.
Особливо, коли це стосується переробки», — зазначає Дмитро Кохан. До того ж, комбінати хлібопродуктів та інші подібні підприємства могли б стати майданчиком для зберігання або переробки зерна.
Крім збільшення доданої вартості продукції це дозволило б частково вирішити проблему із експортом зерна. У Мінагро зазначають, що через проблеми із експортною логістикою до жовтня українські аграрії матимуть нестачу складських потужностей у розмірі 10−15 млн тонн.
Розблокування приватизації дозволить налагодити переробку зерна на базі державних КХП, забезпечити внутрішній ринок такими готовими товарами, як крупи, макарони та пластівці, а також експортувати їх на зовнішній ринок.
«Будь-яка переробка, зменшує фізичну вагу продукції, яка експортується та збільшує її додану вартість. Це зменшує навантаження на пропускну здатність залізниці для експорту зерна», — підкреслює Дмитро Кохан.
Це особливо актуально для західних регіонів, де є зручна логістика для експорту товарів у країни ЄС і важливо забезпечити можливості для появи нових виробництв. «Багато підприємств, які не прив’язані до сировини і не мають великого устаткування, переїжджають на захід.
Але вони також мають десь розміщувати потужності. На Івано-Франківщині вже є проблема з нестачею приміщень. Якби була більша пропозиція, то розвивалося б більше підприємств.
Особливо зараз, коли ЄС і весь цивілізований світ зняв з нас обмеження щодо мит і квот, ми можемо збільшувати експорт. Це створює простір для виробництва товарів із доданою вартістю», — вважає Президент Івано-Франківської ТПП Андрій Левкович.
Під час війни важливо використовувати всі засоби для підтримки економіки. Багато підприємств втратили свої виробничі потужності, але мають досвід і бажання відновити роботу, коли це буде можливо.
Відновлення приватизації є одним зі способів підтримки бізнесу та наповнення бюджету країни у цей складний час. «Держава, не маючи грошей, може дати бізнесу ресурс для розвитку.
Це означає одразу декілька переваг — ми зменшимо вартість підготовки до приватизації, зменшимо кількість грошей, які треба дати бізнесу для того, щоб він відновив діяльність.
Але звичайно, ми маємо прослідкувати, щоб цей ресурс не дістався компаніям, пов’язаним із агресором, щоб ним не скористалися олігархічні структури для монополізації», — підкреслює Андрій Длігач.
Завдяки приватизації буде збережено, відновлено та створено тисячі робочих місць. Бізнес отримає можливість працювати й далі підтримувати економічний пульс держави.
Водночас численні обʼєкти, які не мали жодного майбутнього — повернуться до життя й стануть базою для розвитку підприємництва, наповнення бюджету та зростання ВВП.
Ця публікація була підготовлена за підтримки американського народу для проекту «Діяльність у рамках реформи державних підприємств України» (SOERA), який фінансує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).