Безславна смерть : Т-90М і його провал у війні проти України
Фокус переклав статтю Брендона Дж. Вайхерта про найдосконалішу версію Т-90М "Прорив" та її участь у війні проти України. Старе прислів'я говорить: "Що більший танк, то голосніше він падає", і це сповна можна віднести до російського основного бойового танка (ОБТ) Т-90М.
Свого часу його називали "найбільш передовою російською бронемашиною". Тепер він насилу утримує свої позиції на полях смерті в Україні. Цей броньований звір мав стати найкращим танком, представленим в Україні. Одна його поява мала змусити українців розбігатися.
Але у справі він проявив себе зовсім не так, як очікувалося. Фактично його неоднозначні результати в бою підкреслюють, чому ще досконаліший російський танковий комплекс Т-14 "Армата" залишався в резерві протягом усієї війни.
Це також пояснює, чому росіяни воліють покладатися на свій застарілий на десятиліття радянський танк Т-72. Старі Т-72 дешеві і прості для масового виробництва. Їхні втрати не такі згубні для російських збройних сил, як втрата великої кількості Т-90М або Т-14 "Армата".
Відомий як "Прорив-3", Т-90М був прийнятий на озброєння з великим ентузіазмом. Наразі відгуки про нього менш схвальні через неоднозначні результати в боях. Т-90М розглядався не тільки як модернізація оригінального Т-90, а й як значний крок вперед порівняно з легендарним Т-72.
Новий Т-90М оснащений 125-мм гладкоствольною гарматою 2А46М-4, здатний вести вогонь снарядами по танках противника на відстані до 4,8 км, а також застосовувати стандартні боєприпаси. Однак від початку війни в Україні росіяни втратили майже сотню цих сучасних танків.
Росія візуально підтвердила 97 втрат Т-90, причому значну частину цих втрат становлять більш сучасні Т-90М. Це доводить, що Т-90М, незважаючи на свої передові характеристики, не такий вже непереможний, як думали росіяни.
Такі втрати також підкреслюють постійну проблему, до якої й російські, і американські військові ще мають повністю адаптуватися: зміна характеру бойових дій.
Причиною втрати такої великої кількості російських танків частково є потужний парк безпілотників України та протитанкова зброя, яку постачає НАТО, така як Javelin. Безпілотники повністю змінили динаміку сучасного бою.
І це реальність, яку, мабуть, не розуміють багато військових планувальників у столицях великих військових держав. Як і у випадку американців з їхніми авіаносцями, Т-90М розглядався як символ російської військової могутності.
Це був приклад, який росіяни використовували, намагаючись переконати себе – і весь світ – у тому, що Росія вийшла із занепаду пострадянської епохи. А оскільки Т-90М показав себе неоднозначно (не чудово, але і не жахливо, як то кажуть), це поставило росіян у незручне становище.
У підсумку посередні результати Т-90М в Україні слугують суворим нагадуванням про те, що хоч би якою передовою була зброя, вона хороша лише настільки, наскільки хорошими є стратегія, тактика і реалії на місцях ведення бойових дій.
Реалії України такі, що місцевість поля бою складна для експлуатації деяких танків.
Через участь у війні великих роїв безпілотників, а також ефективну протитанкову зброю, багато стратегій доведеться оновити (а отже, платформи і способи їхнього використання мають кардинально змінитися).
Нездатність адаптуватися призвела до безглуздого знищення систем, подібних до Т-90М, які колись вважалися практично досконалими і здатними розбити всіх на своєму шляху. Т-90М не є цілковитим провалом. Але він зовсім не виправдовує інвестиції і галас навколо себе. Брендон Дж.
Вайхерт – аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy".