"Дружитимуть проти Китаю"? Чи можливо, що до військового альянсу AUKUS вступить Нова Зеландія
Чи справді альянс отримає нового учасника? Приєднання Нової Зеландії до AUKUS (тристоронній оборонний альянс, утворений Австралією, Великою Британією та США) — ідея сама собою логічна.
Всі чотири країни є, як то кажуть, природними союзниками — англомовні демократії, що розділяють спільні цінності, взаємодія між якими закріплена цілою низкою договорів і союзів.
Зрештою, всі чотири згадані держави, а також Канада входять до Five Eyes — розвідувального альянсу. Проте є кілька "але". Насамперед, це ядерна, точніше, без'ядерна політика Веллінгтона.
Хоча новозеландська прем'єр-міністерка Джасінда Ардерн після оголошення про створення AUKUS висловилася на підтримку "активнішої участі Великобританії та США в регіоні", вона також заявила, що австралійським атомним підводним човнам не дозволять заходити у внутрішні води Нової Зеландії (тобто в межах) 12 морських миль).
Тут велику роль відіграє екологічний порядок денний Нової Зеландії, охоронця екологічного порядку в південній частині Тихого океану.
Нова Зеландія — член Форуму тихоокеанських островів і вважає себе відповідальною за розвиток "кліматичного" порядку денного субрегіону, де атомне озброєння є абсолютно неприпустимим.
Теоретично це можна виправити, якщо переформатувати AUKUS в оборонний альянс у широкому значенні цього слова, тобто прибрати фокус уваги з атомного озброєння і створити такий собі оновлений ANZUS+1 (Австралія, Нова Зеландія, США + Великобританія).
По-друге, збройні сили Нової Зеландії серйозно поступаються США, Великобританії і навіть Австралії, отже, Веллінгтон зможе грати у союзі рівнозначну роль — як і теоретично могли б зробити Японія чи Південна Корея.
Для Нової Зеландії перевага AUKUS очевидна: підтримка у розвитку та модернізації збройних сил, а також зміцнення обороноздатності. Загалом збройні сили Нової Зеландії абсолютно корелюються з її геополітичним статусом.
Політична вага Нової Зеландії на міжнародній арені невелика, що пояснюється географічною віддаленістю держави від світових центрів сили та обмеженістю у ресурсах.
Нова Зеландія проводить зовнішню політику згідно з концепцією "малої держави", яка передбачає, що невеликі держави прагнуть створити рівні та стабільні відносини з більш потужними державами і не допускають будь-яких дій, що ускладнюють ці відносини.
Цікаво, що Національна партія країни, що представляє консервативні кола, традиційно орієнтується на західні демократії, а Лейбористська партія зазвичай виступає за загальносвітові гуманітарні цінності, інтернаціоналізм і пацифізм, що завжди забезпечувало симпатію з боку країн і соціалістичних країн.
Цьогорічна прем'єрка, Джасінда Ардерн, до речі, очолює Лейбористську партію.
Нова Зеландія не прагне протистояти Китаю, хоча часом і солідаризується з союзниками і висловлює занепокоєння щодо зростання впливу КНР у південній частині Тихого океану, що порушує наявний баланс сил.
Важлива відмінність "малих країн" — пріоритет економічних інтересів над політичними, що притаманно для Нової Зеландії. "Зовнішня політика є торгівля" — саме такого принципу довгі роки дотримувався Веллінгтон.
Саме така зовнішня політика сприяла активному зростанню торгівлі з Китаєм, який у 2020 році став найбільшим торговим партнером Нової Зеландії. Експорт до Китаю становив майже $11 млрд — Китай зайняв частку 27%. Імпорт товарів з Китаю — майже $9 млрд, Китай зайняв частку 22%.
Другим найбільшим партнером є Австралія з двостороннім товарообігом майже $10 млрд, третім — США (майже $8 млрд), четвертим — Японія (майже $4,5 млрд).
Парадокс ролі Нової Зеландії в Індо-Тихоокеанському регіоні полягає в тому, що, незважаючи на розвиненість економіки, країна знаходиться на геополітичній периферії в ролі другорядного гравця, який лавірує між великими державами.
Це мотивує на вироблення незалежного зовнішньополітичного курсу. Що, зокрема, проявляється в активній політиці Веллінгтона у південній частині Тихого океану.
AUKUS — не QUAD, антикитайської спрямованості не має, отже, для Веллінгтона, який наразі не виявляє бажання приєднатися до антикитайської коаліції, жодних перешкод немає. Венді Шерман, проте, говорячи про можливе розширення, звучала дещо нерішуче.
Найближчими роками, доки не буде реалізовано угоду про постачання Канберрі субмарин, жодних домовленостей з Веллінгтоном не буде.
Принаймні, Нова Зеландія видається більш перспективним учасником, ніж Японія, тому що китайсько-новозеландські відносини досить стабільні та рівні, не обтяжені вантажем історичної пам'яті та територіальних суперечок, на відміну від китайсько-японських.
Вступ Японії в AUKUS, який, хоч і не має антикитайської спрямованості, все ж таки вороже сприймається Піднебесною, несе ризик ескалації ситуації в Східно-Китайському морі, в районі островів Сенкаку/Дяоюйдао або навіть у Тайванській протоці.
Розширення альянсу за рахунок Нової Зеландії викличе лише стримане, дипломатичне невдоволення Пекіна.
З іншого боку, новий оновлений AUKUS або NAUKUS як оборонний альянс однозначно поставить за мету стримування впливу Пекіна в Тихому океані, а Джасінда Ардерн не виявляє готовності приєднатися до очолюваного США антикитайського стримування, військового стримування.
Тож думка про вступ Нової Зеландії до AUKUS — теоретична. Малоймовірно, що Веллінгтон виявить бажання приєднатися до AUKUS. США виявляють все більший інтерес до цієї частини світу, намагаючись остаточно не втратити позиції, чим Нова Зеландія може скористатися самостійно.
Defense Assessment 2021 показує, що уряд Джасінди Ардерн розглядає протистояння між Китаєм і Сполученими Штатами як загрозу безпеці Нової Зеландії. У відповідь Нова Зеландія намагається менше покладатися на Китай в економічному плані, диверсифікуючи торгові відносини.
Досягненням стала Угода про вільну торгівлю між Новою Зеландією та Великобританією. Той самий договір Defense Assessment 2021 року позначає Сполучені Штати як партнера Нової Зеландії в галузі міжнародної безпеки.