Зрив приватизації ДП "Волиньторф" може налякати інвесторів, – ЗМІ
Приватизація державного підприємства "Волиньторф", яке на відкритому аукціоні Фонду держмайна купило ТОВ "Агробіостандарт" за 254,7 млн грн (з урахуванням сплати попередніх боргів), може бути зірвана. При цьому стартова ціна на аукціоні становила 190 млн грн.
Інвестор зазначає, що за цими діями можуть стояти контролери підприємства "Волиньпродресурс", яким вигідно, щоб "Волиньторф" залишався державним для участі у корупційних схемах, передає "Цензор".
"Ми як інвестори придбали це підприємство, і на сьогоднішній день, через зрив місцевих корупціонерів, держава може недоотримати 250 млн грн.
Ці гроші, які так необхідні під час боротьби проти агресора", – заявив акціонер ТОВ "Агробіостандарт" Костянтин Бровченко на пресконференції.
За його словами, "Волиньторф" видобуває торф для виготовлення палива, яке використовується для обігріву домівок, а також використовується як сировина для великих котелень.
У 2016 році, за ініціативою Анатолія Капустюка при Волинській обласній раді було створено комунальне підприємство "Волиньприродресурс", якому чиновники дали забрати всі регіональні ліцензії на видобуток торфу, бурштину та міді.
Через це державний "Волиньторф" був змушений працювати з "Волиньприродресурсом", переробляючи його сировину та продаючи комунальному підприємству торф за 2 тис. грн/т, тоді як ринкова ціна тонни торфу становить 5 тис. грн/т.
"Це означає, що "Волиньпродресурс" через підставні компанії далі продає це все населенню (а це готівка) та різним підприємствам.
Йдеться про щонайменше 100 млн грн щороку, які крадуться на держпідприємстві", – заявив Бровченко, додавши, що "Волиньприродресурсу" вигідно, щоб "Волиньторф" залишався у державній власності.
Інвестор зазначає, що через два тижні після аукціону Фонду держмайна ДБР та столична прокуратура відкрили кримінальне провадження, в якому звинувачують "Агробіостандарт" та керівництво Фонду держмайна у незаконній приватизації "Волиньторфу" за зниженою ціною, "внаслідок чого держава нібито понесла збитки на 100 млн грн".
Слідчі наполягають, що перед торгами не було проведено попередньої оцінки майна ДП, яка б, за їхніми даними, мала скласти 350-400 млн грн. Майно "Волиньторфу" було заарештоване.
При цьому адвокатка "Агробіостандарту" Оксана Маленко зазначає, що за законом "Про приватизацію" попередня оцінка не проводиться, а стартова ціна підприємства визначається з огляду на його балансову вартість. Що і зробив Фонд держмайна.
Бровченко зазначає, що після арешту майна "Волиньторфу" до нього звернувся очільник "Волиньприродресурсу" Капустюк – домовлятися. "Він приїхав до мене, з конкретною пропозицією, що вони – автори кримінальних справ – закриють ці справи, а ми маємо віддати 50% своєї компанії.
Така пропозиція. Отакі ОПГ зараз відбуваються на місцях", – сказав Бровченко. "Український інвестор "Агробіостандарт" купив на Прозорро актив ДП "Волиньторф", заплатив за нього 254,7 млн грн при стартовій в 190,19 млн.
Прибуток "Волиньторфу" за минулий рік склав близько 6 млн, а все виробництво потрібно модернізувати. Інвестор заплатив на 42 роки наперед! EBIDTA та CapEx говорять нам про віру інвестора в перспективи України. Бо без віри та патріотизму таке не купують.
Український інвестор купив, щоби розвивати, бо тут народився, виріс і зацікавлений в розвитку держави", – прокоментував ситуацію з "Волиньторфом" у Facebook PR-стратег Сергій Дідковський.
Він задається питанням, наскільки ця історія сприятиме інвестиційній привабливості України. "По факту – після оплати ДБР відкриває справу та накладає арешт на майно "Волиньторфу". Ніби його неправильно оцінили. Неправильно, бо він не коштує 190 млн, а вочевидь дешевше.
Актив продавав Фонд державного майна України. Чи можливо залучати іноземні інвестиції за таких умов? Ні. Бо закордонним інвесторам такі відносини не потрібні. Вони тут не народились, і сприймають Україну в контексті дивідендів від вкладень та ризиків. Це нормально.
Зайдуть їх аудитори на "Волиньторф", нарахують брухту на 20 млн гривень і не дійдуть до торгів. Або куплять виключно ресурси і будуть вивозити їх на переробку в ЄС. Бо навіщо їм модернізувати виробництво? Їм потрібні ресурси. Модернізація та додана вартість потрібна нам.